Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2007 року у справі №2-а-63/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, в якому згідно змін до позову просив визнати нечинними, протиправними рішення та дії відповідачів при визначенні сум щорічної допомоги на оздоровлення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - категорії 1 та інвалідом 3 групи, перебуває н а обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення, на підстав ст.. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Постановою Торезького міського суду Донецької області від 10.07.2007р. позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2007р., постанова Торезького міського суду Донецької області від 10.07.2007р. в частині стягнення судового збору в сумі 31 грн. 75 коп. скасована, в іншій частині постанова залишена без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, внаслідок чого визнаний інвалідом 3-ої групи.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року позивачу підлягають сплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати. Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого ' віку.

Відповідно до ст.17 ЗУ № 2017 основні державні соціальні гарантії встановлюються законами України з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З огляду на наведене, суди дійшли вірного висновку щодо прерогативи норм Законів, над підзаконними актами, та підставно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області відхилити, а постанову Торезького міського суду Донецької області від 10 липня 2007 року, змінену ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.