К-36084/06 Про примусове стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 25.09.2008 Прийняття

Жмеринська об’єднана державна податкова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шаргородському районі Вінницької області, (далі по тексту – позивач, ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області) звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Мурафський кар’єр" (далі по тексту – відповідач, ДП "Мурафський кар’єр") про примусове стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 47 499,15 грн.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 14.02.2006р. позовні вимоги задоволено; звернуто стягнення податкового боргу в сумі 47 499,15 грн. за рахунок активів ДП "Мурафський кар’єр".

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. постанову Господарського суду Вінницької області від 14.02.2006р. змінено в частині стягнутої суми податкового боргу, вважаючи до стягнення 26554,60 грн., в т.ч. 24504,07 грн. заборгованість по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та 2050,53 грн. пеня по цьому податку.

ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області звернулась з касаційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду Вінницької області від 14.02.2006р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р., скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем самостійно подані до ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: на 2001 рік – 14932,00 грн.; на 2002 рік – 10295,00 грн.; на 2003 рік – 10295,50 грн.; на 2004 рік – 10295,50 грн. та на 2005 рік – 6581,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 5 Закону України " Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Згідно з п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. Обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У зв’язку з несплатою та з метою погашення податкової заборгованості позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу від 11.10.2001р. №1/3 на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов’язаннями 8422,77 грн. та другу податкову вимогу від 06.11.2001р. №2/193 на загальну суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями у розмірі 6415,01 грн.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2001р. позивачем прийнято рішення №16 про розстрочення сплати податкового боргу з 28.04.2001р. по 19.02.2005р. на суму 7339,00 грн.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Таким чином, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено наявність у відповідача наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що органами уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Пункт 1.6 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає, що примусове стягнення - це звернення (стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Отже, п.п. 2.3.1 ст. 2 та п. 1.6 ст. 1 України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позивачу надано право здійснювати заходи з примусового стягнення податкового боргу, тобто звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.

Судова колегія погоджується із зауваженням суду апеляційної інстанції про неврахування під час розгляду справи судом першої інстанції положення підпункту 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого, у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання.

Таким чином, Вищий адміністративний суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог лише в частині звернення стягнення на активи відповідача на суму 26 554,60 грн., в т.ч. 24 504,07 грн. заборгованість по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та 2 050,53 грн. пеня по цьому податку, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 21.12.2005р.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006р. у справі №9/66-06 не встановлено.