Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Полинько Д.М.,

за участю позивача Гусакова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про перерахунок пенсії, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2006 року

У листопаді 2005 рокуОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси (УПФ) про перерахунок пенсії.

Зазначав, що з 1 січня 2004 року отримує пенсію наукового працівника, розмір якої визначений із заробітку за період з 1989 року по 1994 рік, обмеженого сумою у 2660 грн., тобто сумою з якої справлявся збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Посилаючись на те, що таке обмеження неправомірне, - просив привести розмір його пенсії з 1 січня 2004 року у відповідність до чинного законодавства .

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзіОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, щоОСОБА_1 з 31 липня 1997 року отримував пенсію за віком.

26 квітня 2002 року йому призначена пенсія наукового працівника відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) (Закон).

У серпні 2004 року пенсія перерахована, її розмір обчислений із середньомісячного заробітку у 3355,73 грн., обмеженого граничною сумою, з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, та складав 2287,60 грн.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що пенсія ОСОБА_1 призначена та перерахована правильно, відповідно до законодавства, котрим унормоване пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

За змістом частини першої статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( тут і далі в редакції Закону, чинного на час виникнення спірних відносин) держава встановлює для наукових ( науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці і стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Згідно частини третьої зазначеної статті пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до частини другої статті 23 цього Закону та статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.

Разом з тим, як визначено частиною одинадцятою статті 24 Закону, заробіток для обчислення пенсії в усіх випадках не може перевищувати граничну суму заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом ( частина дванадцята), а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 року № 225 "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески до соціальних фондів" (225-2001-п) ( з наступними змінами) гранична сума на час перерахунку пенсії становила 2660 грн., то у судів не було правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутність встановлених граничних сум заробітку (доходу), з яких справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у період, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, унеможливлює застосування обмежень заробітку для обчислення пенсії є помилковими і висновків судів не спростовують, оскільки пенсійний орган зобов'язаний був застосовувати законодавство чинне на час перерахунку пенсії та яке такі обмеження передбачало.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2006 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.