Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Полинько Д.М.,

за участю представника відповідача - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова - Чорноткач Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства "Еліт-продакшн" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, яка переглядається за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 6 липня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року

У червні 2006 року закрите акціонерне товариство "Еліт-продакшн" (Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (ДПІ) про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Зазначали, що виїзна комплексна позапланова документальна перевірка дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства проведена відповідачем неправомірно. З цих підстав просили дії ДПІ з проведення перевірки та складання акта про її результати від 24 березня 2006 року № 113/23-104 визнати незаконними, а прийняті податкові повідомлення-рішення від 7 квітня 2006 року № 0000702301/0, № 0000712301/0, № 0000197101/0 скасувати.

Постановою господарського суду Харківської області від 6 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року, позов задоволено частково.

Дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з проведення перевірки ЗАТ "Еліт-продакшн" в період з 14 по 21 березня 2006 року та щодо складання акта від 24 березня 2006 року № 113/23-104 про її результати визнані неправомірними.

Податкові повідомлення-рішення від 7 квітня 2006 року за № 0000702301/0 і за № 0000712301/0 скасовано.

В задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог скасувати і в цій частині постановити нове, про відмову у позові. В решті судові рішення не оскаржені.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем, з метою перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, проведена комплексна позапланова документальна перевірка діяльності Товариства.

Складено акт від 24 березня 2006 року № 113/23-104 про порушення позивачем у процесі господарської діяльності вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (в редакції Закону від 22 травня 1997 року (283/97-ВР) № 283-97-ВР) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції Закону від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

На підставі висновків акта відповідач ухвалив податкові повідомлення-рішення від 7 квітня 2006 року № 0000702301/0 та № 0000712301/0 у яких позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 14690 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 3390 грн., та суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 19809 грн., в тому числі штрафні санкції розміром у 6607 грн.

Також встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2006 року № 0000197101/0 ДПІ не приймалось.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що податковий орган порушив вимоги статті 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу", оскільки з 14 березня 2006 року проводив позапланову перевірку Товариства з підстав, які не передбачені законом, а одержані в ході такої перевірки докази, за правилами статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть братися до уваги.

З такими висновками погодитись не можна.

Як вбачається з оскарженого акта, перевірка здійснена впродовж двох відрізків часу: з 21.02.2006 по 06.03.2006 та з 14.03.2006 по 21.03.2006.

Згідно частин десятої - дванадцятої статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 робочих дні.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

З огляду на ці приписи Закону суд першої інстанції зобов’язаний був навести у рішенні мотиви з яких він відхиляє доводи відповідача про те, що дії ДПІ зумовлені заявою директора від 15 лютого 2006 року про проведення перевірки у зв’язку з реорганізацією Товариства. Крім того, поза увагою суду залишилось твердження про таку причину перерви, як зникнення у ході перевірки директора підприємства та вилучення у цей час працівниками податкової міліції бухгалтерських документів позивача.

З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки та податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем з посиланням на порушення податковим органом процедури проведення перевірки і з такими доводами погодився суд. Питання щодо дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства залишені поза увагою. Між тим, відповідно до вимог частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Тому суд мав обговорити питання про можливість встановлення дійсних обставин справи, зокрема щодо обґрунтованості тверджень відповідача про факти порушення Товариством Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки самі по собі порушення податковим органом встановленої процедури проведення перевірки не звільняють особу від сплати законних податків і зборів.

Оскільки суд першої інстанції дійсні обставини справи встановив не повно, апеляційний суд цих помилок не виправив, то оскарженні рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, а зазначені порушення процесуального права є підставою для скасування усіх ухвалених рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 6 липня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року щодо задоволених вимог скасувати та в цій частині направити справу на новий розгляд.

В решті рішення судів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 – 239 КАС України (2747-15) .