Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А., розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2про визнання нечинним та скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу Київського Апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1в Києво-Святошинському районному суді Київської області пред'явив позов до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання нечинним та скасування рішень ради від 29 липня 2004 року та від 18 грудня 2004 року про передачу у власність ОСОБА_2земельної ділянки розміром 0,045 га для ведення особистого селянського господарства в с. АДРЕСА_1

Вимоги обґрунтовував тим, що відповідач є суміжним землекористувачем, проте акт про узгодження меж вказаній особі він та інші суміжні землекористувачі не підписували. Земельна ділянка була проходом до місця, де має будуватися пам'ятник одному із ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Постановою Києво-Святошинському районного суду Київської області від 18 квітня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. частково задоволено.

Постанову Києво-Святошинському районного суду Київської області від 18 квітня 2007 року скасовано та провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1подав касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 липня 2004 року № 9 ОСОБА_2передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розміром 0,045 га в АДРЕСА_1. Відповідно до цього рішення ОСОБА_2видано державний акт серії ЯБ № 143894 від 10 лютого 2005 року на право власності на вказану земельну ділянку. ОСОБА_1є власником суміжної земельної ділянки.

Отже, спір між сторонами та третьою особою виник у зв'язку з встановленням сільською радою меж земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1. та ОСОБА_2

Таким чином, дана справа є спором про право власності на земельну ділянку, а не у зв'язку з реалізацією відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій. Тому вона не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Участь у цій справі в якості відповідача суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин, оскільки останній лише здійснює свої повноваження в сфері управління землями на своїй території відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та Земельного кодексу України (2768-14) .

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно скасував постанову Києво-Святошинському районного суду Київської області від 18 квітня 2007 року та закрив провадження у справі.

Судове рішення є законним і обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1. до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2про визнання нечинним та скасування рішень - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.