Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок призначеної пенсії за касаційною скаргою Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 26 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2006 року,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок розміру пенсії та стягнення компенсації за часткову втрату пенсії. Посилався на те, що у 1998 році був звільнений зі служби в Збройних силах України, з правом на пенсію від Міністерства оборони України. Проте, при призначенні пенсії не було враховано в повній мірі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що відбулось за період з 1995 по 2003 роки.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2006 року залишена без змін постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2006 року, якою позов задоволено частково. Зобов'язано Тернопільський обласний військовий комісаріат зарахувати премію в грошове забезпечення, з якого нараховується пенсія позивачу, провести перерахунок розміру пенсії та виплатити донараховану суму з моменту призначення пенсії по 1 січня 2005 року. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу, після звільнення з військової служби у 1998 році в запас, призначена пенсія за вислугу років.

Також встановлено, що отримувана на момент звільнення премія за Указом Президента України від 14.07.1995 № 615/95 "Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" (615/95) розміром у 33,3 % позивачеві для визначення пенсії не врахована.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що премія є одним із видів додаткового щомісячного грошового забезпечення і підлягає врахуванню при обчисленні розміру пенсії. Але з такими висновками погодитись не можна.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (393-92-п) при обчисленні пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби, розмір яких визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарні місяці служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією.

Таким чином, зазначеними нормами права визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб складається із основних видів (окладу за штатною посадою, окладу за військове або спеціальне звання та процентної надбавки за вислугу років) і додаткових, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Законом України "Про внесення змін до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) від 15.06.2004 року (вступив в законну силу 01.01.2005 року) статтю 43 доповнено новою частиною дев'ятою, за змістом якої при обчисленні пенсій військовослужбовців в розрахунок включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством на день призначення цих пенсій.

Оскільки Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , яким передбачено перерахунок пенсії, вступив в законну силу з 01.01.2005 року, то на правовідносини, що виникли раніше він не поширюється.

Крім того, статтею 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.06.2004 року передбачено, що особи, яким раніше призначено пенсії, мають право на їх перерахунок з урахуванням положень нового закону на виплату 50% перерахованої пенсії з 01.01.2005 року, а з 01.01.2006 року - 100% перерахованої пенсії з врахуванням премії в розмірах встановлених законодавством. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 452 "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" (452-98-п) , якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, премія, що виплачується військовослужбовцям, не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначене преміювання військовослужбовців було запроваджене на підставі Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 923 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (923/96) та здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) . Проте наведеними нормативними актами не визначено, що ці премії віднесені до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців і що вони підлягають врахуванню при визначенні суми грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія.

Оскільки премія не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, тому вона не могла бути врахована позивачу при нарахуванні пенсії.

Відповідно до статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України поворот виконання постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

За відсутності встановлених законодавством підстав клопотання про поворот виконання судових рішень, яке міститься в касаційній скарзі, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 серпня 2006 року та постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2006 року у частині задоволення позову скасувати і ухвалити нове рішення.

Узадоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату в частині зобов'язання зарахування премії в грошове забезпечення відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Постанова є остат очною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.