Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Каліушко Ф.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2005р.

у справі № 2-15/11288-2005

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2005 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 721701/0 від 28.02.2005 р. Стягнуто з ДПІ у м.Сімферополі на користь СПД ОСОБА_1. 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ у м. Сімферополі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказане судове рішення та відмовити у позові. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 143 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 1-рн/2003 від 16.01.2003 р., Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 25.06.2001 р. № 1251-ХІІ, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) від 12.21.2000 р. № 2181-ІІІ, абз. 1 п.п. 1 ст. 18 Конституції Автономної Республіки Крим, п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили. Перешкод для здійснення касаційного розгляду справи за відсутності сторін не вбачається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, рішення суду попередньої інстанції, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі № 721701/0 від 28.02.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання зі збору на розвиток пасажирського електротранспорту в АР Крим у сумі 1640,00 грн., суд попередньої інстанції виходив з того, що будь-які податки та збори (обов'язкові платежі), які вводяться законами України, згідно із приписами ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" повинні бути включені у даний Закон. Всі інші закони України про оподаткування повинні відповідати принципам, закладеним у даному Законі. Закон України "Про Державний бюджет України" не є законом про оподаткування. Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) та ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" збір на розвиток пасажирського електротранспорту як місцевий податок, збір (обов'язковий платіж) не встановлений, а рішення Сімферопольської міської ради № 174 від 15.07.2003 р. "Про введення збору на розвиток пасажирського електротранспорту у місті Сімферополі" визнано недійсним рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2004 р. у справі №2-5/8557-2004р.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду попередньої інстанції з огляду на таке. Рішенням Конституційного Суду України від 16.01.2003 р. № 1-рп/2003 (v001p710-03) визнано таким, що відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (конституційним) абзац перший підпункту 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим, яким встановлено, що віданню Автономної Республіки Крим підлягає згідно із законодавством України встановлення доходів, які формують бюджет Автономної Республіки Крим, забезпечення його виконання, проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів, а також патентування окремих видів діяльності, здійснення інших, передбачених законами України, повноважень у сфері бюджету і оподаткування.

Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 26.12.2002 р. № 380-IV надано право у 2003 році Верховній Раді Автономної Республіки Крим у вигляді експерименту запроваджувати за погодженням з Кабінетом Міністрів України місцеві податки і збори, виходячи із специфіки соціально-економічного розвитку регіону.

Суд попередньої інстанції помилково обґрунтував свої висновки неможливістю застосування зазначених положень бюджетного закону на бюджетний рік, посилаючись на їх неузгодженість із загальними принципами оподаткування, встановленими Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим законом може погоджуватися конституційне право Верховної Ради Автономної Республіки Крим на встановлення доходів, які формують бюджет Автономної Республіки Крим, забезпечення його виконання, проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів, а також патентування окремих видів діяльності, здійснення інших, передбачених законами України, повноважень у сфері бюджету і оподаткування.

На виконання статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" Кабінет Міністрів України, погодившись з пропозицією Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо запровадження у порядку експерименту в 2003 році справляння місцевих зборів, зокрема збору на розвиток рекреаційного комплексу в Автономній Республіці Крим та збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, видав відповідну постанову "Про запровадження у 2003 році в Автономній Республіці Крим у порядку експерименту справляння окремих місцевих зборів" від 28.05.2003 р. № 875 (строк дії постанови був продовжений на 2004 рік відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) ).

Відповідно до п.п. 1.1. ст. 1 Положення про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим (додаток 10 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 р. № 434-3/03) дане положення базується на повноваженнях Автономної Республіки Крим та Верховної Ради Автономної Республіки Крим, визначених у підпункті 14 пункту 1 статті 18, підпункті 8 пункту 2 статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим та статті 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", та з метою отримання додаткових джерел доходів на розвиток транспорту загального користування, перш за все міжміського пасажирського електротранспорту, придбання шкільних автобусів, визначає умови та порядок сплати суб'єктами підприємницької діяльності, які надають в Автономній Республіці Крим послуги з перевезення пасажирів в автобусах, легкових таксомоторах і маршрутних таксі міського, приміського і міжміського сполучення, збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим.

Таким чином, зазначені положення законодавства щодо сплати збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим поширюються на суб'єктів підприємницької діяльності, які надають в Автономній Республіці Крим послуги з перевезення пасажирів в автобусах, легкових таксомоторах і маршрутних таксі міського, приміського і міжміського сполучення.

При розгляді справи у суді попередньої інстанції не було встановлено, чи надавав СПД-фізична особа ОСОБА_1 у спірний період зазначені послуги з перевезення на території Автономної Республіки Крим.

Допущені судом попередньої інстанції вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, рішення суду попередньої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, встановити, чи надавав позивач у спірний період вищевказані послуги з перевезення на території Автономної Республіки Крим, перевірити правильність нарахування податковим органом розміру податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, і, в залежності від встановлених обставин, здійснити розгляд справи у відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.