Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів

при секретарі

О.Г. Хрімлі,

Н.М. Літвіної,

В.І. Маслія,

Л.В. Архіповій,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2008 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Таіз", Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк "Південний", Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання неправомірною бездіяльності, податкових векселів такими, що не погашені та підлягають погашенню, -

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Таіз", Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк "Південний", Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання неправомірною бездіяльності, протиправними дій та визнання податкових векселів такими, що не погашені та підлягають погашенню, зазначаючи, що Державна податкова інспекція у м. Полтаві здійснила погашення податкових векселів, виданих ТОВ "Таїз" при імпорті товарів на митну територію України в рахунок оплаті податку на додану вартість, на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчук від 23.01.2004 р. та ухвали цього суду від 23.01.2004 р. в порушення Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 01.10.1997 р. № 1104 (1104-97-п) та Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2008 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, заступник Генерального прокурора України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь в апеляційному розгляді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Таїз" під час митного оформлення вантажу було використано податкові векселі на загальну суму 1 488 934 927, 50 грн. Вказані векселі були погашені Державною податковою інспекцією в м. Полтаві. Погашення векселів мало місце відповідно до Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.01.2004 року, згідно з яким було передбачено, що до Українсько-польського спільного підприємства – товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра" та створюваних ним дочірніх підприємств, протягом десяти років застосовуються, державні гарантії захисту іноземних інвестицій, у разі зміни законодавства.

З матеріалів справи, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Таїз" є дочірнім підприємством Українсько-польського спільного підприємства – товариства з обмеженою відповідальністю "Тайстра".

23.01.07 року Генеральною прокуратурою України було винесено припис про усунення порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , адресований Голові Державної податкової адміністрації України, шляхом відновлення у податковому обліку заборгованості ТОВ "Таїз" з податку на додану вартість в сумі 1 488 934 тис. грн. Вказаний припис Генерального прокурора України виконано не було.

Відмовляючи прокурору у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що прокурор в даному випадку здійснює представницькі функції Кабінету Міністрів України й виходячи зі змісту ст. 116 Конституції України, ст. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" не уповноважений на звернення до суду з позовами щодо стягнення податкової заборгованості, а посилання позивача на ст. 125 Конституції України не спроможні, оскільки не дає права розширювати владні повноваження цього органу.

У відповідності із ч. 6 ст. 116 Конституції України, ст. 2 п.п. 1,3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання. В рамках цих повноважень Кабінет Міністрів України у встановленому ст. 31 вказаного закону порядку розробляє та подає до Верховної Ради України проект бюджету на наступний рік, а потім готує звіт про його виконання, крім того, він не уповноважений на звернення до суду з позовами щодо стягнення податкової заборгованості.

Тобто, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить контроль за стягненням заборгованості перед доходною частиною бюджету.

Спір, у зв’язку з яким заявлено позов, стосується реалізації функцій податкового органу, покладених на нього Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, судова колегія вважає, що Кабінет Міністрів України за змістом ст. 104 КАС України не мав права звернутися до суду з адміністративним позовом, оскільки діями відповідача його права не порушені.

Правильним є висновок суду першої інстанції, що дії відповідача щодо погашення податкових векселів не мають ознак протиправності, оскільки він діяв на виконання рішень суду та у відповідності з чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з того, що зазначені податкові векселі погашені службовими особами ДПІ у м. Полтаві на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчук від 23.01.2004 р. та ухвали цього ж суду від 23.01.2004 р., які набрали законної сили та на час здійснення погашення податкових векселів були чинними.

Відповідно до п. 5 ст. 124 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання на всій території України. Аналогічне положення закріплено в ст. 19 Закону України "Про судоустрій України", де вказано, що рішення, ухвали суду або суддів, що набрали законної сили, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян, підлягають до виконання на всій території України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та Законами України.

Судові рішення та ухвали суду, на підставі яких було здійснено погашення відповідачем податкових векселів набрали законної сили, а тому ДПІ у місті Полтаві обґрунтовано дотримувалось вимог цих рішень.

Таким чином, дії відповідача по погашенню податкових векселів на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.01.2004 р. та ухвали того ж суду від 23.01.2004 р. правомірні, відповідають вимогам вказаних Законів, та не мають ознак протиправності.

В силу ст. 72 ч. 1 КАС України підставою для звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили. Ці обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для нього є обов’язковими факти, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, вказані у рішенні Автозаводського районного суду м. Кременчук від 19.01.2004 р. та ухвалі того ж суду по цієї ж справі від 23.01.2007 року, що була видана в порядку роз’яснення рішення.

За таких обставин, посилання прокурора на ст. 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у своєї апеляційної скарзі є не спроможним і не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Тобто, судова колегія вважає, що позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем п.19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 01.10.1997 р. № 1104 (1104-97-п) , а також не наведено правових норм, які б передбачали поворот погашення податкових векселів.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія, -

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2008 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Таіз", Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк "Південний", Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання неправомірною бездіяльності, податкових векселів такими, що не погашені та підлягають погашенню – залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2008 року – без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 23 червня 2009 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.