Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого - судді - Бутенка В.І.,

суддів: Лиски Т.О.,

Мироненка О.В.,

Горбатюка С.А.,

Штульмана І.В.,

при секретарі Мацюк Т.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради, третя особа - начальник управління ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди, -

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати неправомірними дії начальника Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради щодо ненадання йому відпустки з 28 вересня 2005 року та звільнення з займаної посади, а також поновити його на посаді провідного спеціаліста з попередження та реагування на надзвичайні ситуації Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради.

Крім того, просив стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що він з березня 2004 року працював на посаді провідного спеціаліста з попередження та реагування на надзвичайні ситуації Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради.

Наказом № 56-к від 28.09.2005 року його було звільнено на підставі п.3 ст. 40 Кодексу Законів про працю України за неодноразові порушення трудової дисципліни.

Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки підставами прийняття наказу зазначені інші накази начальника Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради № 23 від 08.09.2005 року та № 25 від 28.09.2005 року, якими йому були оголошені догани.

Посилаючись на те, що наказом № 56-к від 28.09.2005 року його всупереч вимог ст. 149 КЗпП України фактично двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення, а також на те, що відповідачем було порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 просив задовольнити його позов.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 10 липня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено частково.

Визнано протиправним наказ начальника Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради № 56-к від 28.09.2005 року "Про звільнення з роботи ОСОБА_1" та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного спеціаліста з попередження та реагування на надзвичайні ситуації Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради.

Стягнуто з Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2005 року по 11 грудня 2006 року в сумі 8374,96 грн. та на користь держави 3,40 грн. судового збору.

Постанову в частині поновлення позивача на посаді і виплаті середнього заробітку за один місяць в розмірі 586,43 грн. допущено до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради та начальник управління ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову апеляційного суду Львівської області та залишити без змін постанову Сихівського районного суду міста Львова .

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Скасовуючи судове рішення, постановлене у справі та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що звільнення позивача з посади відбулось із порушенням закону.

При цьому суд апеляційної інстанції надав обґрунтовану правову оцінку обставинам звільнення ОСОБА_1 із урахуванням положень ст.ст. 147, 149 Кодексу законів про працю України та визнав, що наказом начальника Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради № 56-к від 28.09.2005 року до позивача двічі за одне й те саме порушення застосовано дисциплінарне стягнення.

Враховуючи наведене, судом зроблено правильний висновок щодо незаконності звільнення позивача та поновлення його на роботі на посаді провідного спеціаліста з попередження та реагування на надзвичайні ситуації Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради.

Як наслідок, судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог закону вирішено також питання щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо ненадання йому відпустки, оскільки статтею 25 Закону України "Про відпустки" не передбачено обов'язку працедавця надавати працівникам відпустки без збереження заробітної плати саме у зручний для них час.

Таким чином, вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Львівської міської ради та начальника управління ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.