Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Александровій Я.А.,

за участю представника позивача - Науково-виробничого госпрозрахункового центру "Гемі" - Леміш Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Науково-виробничого госпрозрахункового центру "Гемі" до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про скасування рішення, яка переглядається за касаційною скаргою Миколаївської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня-25 травня 2006 року й ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року

У квітні 2006 року Науково-виробничий госпрозрахунковий центр "Гемі" звернувся в суд з позовом до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим (АРК) про скасування рішення.

Зазначали, що рішенням 7 сесії 21 скликання Миколаївської селищної Ради від 21 лютого 1997 року Госпрозрахунковому центру "Гемі" у постійне користування передана земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва центру торгово-побутового обслуговування пляжної зони смт Миколаївка.

Державний акт на право постійного користування землею виданий 31 березня 1997 року №002213 серії 1-КМ і зареєстрований у книзі запису державних актів на право постійного користування землею за №399.

Рішенням 18 сесії 24 скликання Миколаївської селищної Ради від 03 березня 2004 року припинено право користування земельною ділянкою площею 0,10 га Госпрозрахункового центру "Гемі" у зв’язку з систематичною несплатою земельного податку та не освоєнням земельної ділянки протягом 10 років.

Посилались на те, що рішення прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства України, прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки у 1999 році ними узгоджений проект з державним комітетом по справам будівництва та архітектури при Раді Міністрів АРК, а у 2001 році розроблений робочий проект Центру торгівельно-побутового обслуговування пляжної зони смт Миколаївка, зокрема у січні проведені роботи з розробки грунту, що підтверджено актом приймання виконаних робіт за січень 2001 року з підрядником ТОВ "Лотос-97". Крім того, плата земельного податку здійснювалася систематично, що підтверджується платіжними дорученнями. Просили рішення 18 сесії 24 скликання Миколаївської селищної Ради від 03 березня 2004 року про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,10 га Госпрозрахункового центру "Гемі" скасувати та зобов’язати відповідача видати дозвіл на будівництво об’єкту.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня-25 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року, позов задоволено частково.

Рішення Миколаївської селищної Ради про припинення права користування земельною ділянкою скасовано, а позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача видати дозвіл на будівництво залишено без розгляду.

У касаційній скарзі Миколаївська селищна рада Сімферопольського району АРК, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і постановити нове, про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Вирішуючи спір по суті, суди виходили з того, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок обґрунтованим визнати не можна.

У пункті першому частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) справу адміністративної юрисдикції (далі – адміністративна справа) визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У пункті 1 частини першої статті 17 КАС установлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Термін "суб’єкт владних повноважень" відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що селищна рада має право розпоряджатися землям територіальної громади, яке вона здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади села; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміни меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника землі селищна рада є не суб’єктом владних повноважень у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, а рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є право користування земельною ділянкою.

За таких обставин заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому орган місцевого самоврядування в цих відносинах виступає як суб’єкт права власності, а не як суб’єкт владних повноважень.

Прийняття зазначеним органом рішення є реалізацією волі власника на укладення договору, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Миколаївської селищної ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня-25 травня 2006 року й ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 КАС України.