К-1478/07 Про стягнення невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС - 18.09.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира, Головного Управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 10 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 грудня 2006 року, -

У червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира, Головного Управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 2003 року по 2005 рік у розмірі 3506,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. На підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) він має право на щорічну допомогу на оздоровлення, розмір якої повинен визначатися, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка встановлена законами, але йому здійснювалась виплата щорічної допомоги в розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) (далі - Постанова КМУ № 836).

На думку позивача, це призвело до порушення його прав, тому просив стягнути з відповідачів невиплачені кошти в розмірі 3506,60 грн.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 10 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25 грудня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 10 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 грудня 2006 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на те, суди, вирішуючи спір, повинні були застосувати не постанову КМУ № 836 (836-96-п) , а Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , оскільки закон має вищу юридичну силу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати на підставі Постанови КМУ № 836 (836-96-п) .

Такий висновок судів не відповідає нормам матеріального права та зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 48 вказаного Закону передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Розмір мінімальної заробітної плати в період 2003 - 2004 років встановлювався законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" та підвищувався на відповідні роки Законами України "Про державний бюджет України".

Встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленому Законами України. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 1 Закону України № 372-ІV з 01 січня 2003 року склав 185 грн. на місяць, який згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких порушень норм матеріального права оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду щодо стягнення допомоги за минулі роки, провести відповідні перерахунки з урахуванням фактично проведених виплат і положень закону та в залежності від встановленого ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, які істотно вплинули на повноту з'ясування фактичних обставин справи і призвели до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.