Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої – Васильченко Н.В., суддів – Гончар Л.Я., Харченка В.В., Матолича С.В., Шкляр Л.Т., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС ЛТД" на постанову Господарського суду м. Києва від 07 грудня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС ЛТД" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним пункту постанови, -

Постановою Господарського суду м. Києва від 07 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2007 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС ЛТД" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним пункту сьомого постанови від 23 квітня 2003 р. №567 "Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що оспорюваний акт було видано в межах повноважень відповідача, він за своїм змістом відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС ЛТД" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оскаржувану постанову прийнято відповідно до статті 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" та на виконання абзацу одинадцятого пункту 1 статті 2 Указу Президента України від 27 грудня 2002 р. N 1234 "Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (про що зазначено в її преамбулі).

Пунктом сьомим зазначеної постанови було встановлено, що залишки марок акцизного збору попереднього зразка для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також марковані ними алкогольні напої та тютюнові вироби перебувають в обігу до 1 листопада 2003 р., крім зберігання інвентаризаційних залишків такої продукції, яке дозволяється до 1 грудня 2003 року.

Позивач стверджував, що встановлення зазначеного обмеження суперечить вимогам статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", згідно з яким у разі зміни зразка марок акцизного збору вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Колегія суддів знаходить вірними посилання судів першої та апеляційної інстанцій на відсутність обмеження прав позивача, передбачених вищенаведеною правовою нормою, з огляду на зміни, внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. №1703 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. №567" (1703-2003-п) .

Даною постановою було запроваджено порядок безкоштовної видачі марок в межах інвентаризованих залишків продукції, без обмеження строків реалізації продукції.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС ЛТД" відхилити, постанову Господарського суду м. Києва від 07 грудня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.