Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Бутенка В.І.

суддів: Весельської Т.Ф., Панченка О.І.,

Сороки М.О., Штульман І.В.,-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі-УПФ) України в Старобільському районі Луганської області про визнання дій посадових осіб неправомірними, за касаційною скаргою начальника УПФ України в Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 02 квітня 2007 року,-

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона на протязі 16 років працювала на посаді вихователя дитячого садка, потім була переведена тимчасово на посаду вчителя праці, а згодом постійно на посаду завідуючої шкільної бібліотеки. Зазначає, що вона, маючи загальний стаж роботи у системі освіти 28 років, 30.06.2006р. звернулася до посадових осіб УПФ України в Старобільському районі Луганської області за призначенням їй пенсії за вислугу років. Відповідач відмовив у призначенні такої пенсії, в зв'язку з тим, що відповідно до запису трудової книжки під №10 вона працювала на посаді бібліотекаря шкільної бібліотеки, яка не є окремим закладом освіти чи установою освіти, що не дає право на пенсію за вислугу років. Позивач ОСОБА_1 вважає дану відмову незаконною, просить суд визнати дії посадових осіб УПФ України в Старобільському районі Луганської області щодо такої відмови неправомірними та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 04.10.2006р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 02.04.2007р., адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії посадових осіб УПФ України в Старобільському районі Луганської області неправомірними. Зобов'язано посадових осіб УПФ України в Старобільському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років.

Не погоджуючись з постановою Старобільського районного суду Луганської області від 04.10.2006р. та ухвалою апеляційного суду Луганської області від 02.04.2007р., начальник УПФ України в Старобільському районі Луганської області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити нове судове рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.08.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач ОСОБА_1 має спеціальний стаж роботи у системі освіти 28 років, так як займала посади, які відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993р. (909-93-п)

Однак з таким висновком суду першої та апеляційної інстанцій погодитись неможливо з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1.1 "Положення про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу", затвердженого наказом Міносвіти України №139 від 14.04.1999р., із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства освіти України №277 (v0277281-99) від 04.08.1999р. бібліотека загальноосвітнього навчального закладу (надалі - навчального закладу) є його обов'язковим структурним підрозділом, який здійснює бібліотечно-інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення навчально-виховного процесу як в урочний, так і в позаурочний час. Свою діяльність організовує спільно з педагогічним колективом, відповідно до планів роботи і регламентуючої документації, що затверджується директором закладу.

Відповідно до п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно "Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993р. (909-93-п) (у редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин) завідуючі та бібліотекарі бібліотек мають право на пенсію за вислугу років.

На підставі ст. 6 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" №32/95-ВР від 27.01.1995р. за призначенням бібліотеки поділяються на: публічні (загальнодоступні); спеціальні (академій наук, науково-дослідних інститутів, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій); спеціалізовані (для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами).

Відповідно до ст.30 вищезазначеного Закону на працівників бібліотек, незалежно від форм власності та статусу бібліотеки, поширюються гарантії, встановлені законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення. Працівники бібліотек мають право на доплату за вислугу років у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вбачається із записів трудової книжки позивача, в період з 17.08.1978р. по 09.11.1994р. ОСОБА_1 працювала вихователем дитячого садку, з 09.11.1994р. переведена на посаду вчителя праці - тимчасово, де працювала по 02.09.1996р., а саме по дату, з якої було її переведена на посаду бібліотекаря шкільної бібліотеки, а з 01.09.2005р. ОСОБА_1 переведено на посаду завідуючої шкільної бібліотеки.

Враховуючи вищенаведене та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що дії посадових осіб УПФ України в Старобільському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років є правомірними. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993р. (909-93-п) , не передбачено завідуючих та бібліотекарів шкіл, а вказано, що таким правом користуються завідуючі та бібліотекарі бібліотек, котрі є самостійними установами освіти. ОСОБА_1 з 02.09.1996р. працювала бібліотекарем, а з 01.09.2005р. переведена на посаду завідуючої бібліотеки саме в загальноосвітній школі, а тому її спеціальний стаж роботи, який нарахований за попередніми посадами у системі освіти становить менше 25 років, що не дає їй права на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій помилково прийшли до висновку про зобов'язання посадових осіб УПФ України в Старобільському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, визнавши дії відповідача неправомірними.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які необхідно скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 211, 222, 223, 229, 232 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу начальника Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області - задовольнити.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 04 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 02 квітня 2007 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.