Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргуОСОБА_1

на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10.10.2005 р.

у справі Галицького районного суду м. Львова

за позовомОСОБА_1

до Львівської обласної державної адміністрації

треті особи:ОСОБА_2, ОСОБА_3

про зобов'язання надати відповідь на звернення та стягнення 45000,00 грн. моральної шкоди

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2005р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10.10.2005р., позов /з урахуванням внесених до нього змін/ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації про надання відповіді на звернення та відшкодування моральної шкоди в розмірі 4500,00 грн. задоволено частково: зобов'язано Львівську обласну державну адміністрацію дати відповідь на письмове зверненняОСОБА_1 від 13.11.2003р.; в решті позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог вмотивовані встановленим фактом ненадання відповідачем відповіді на письмове звернення позивача від 13.11.2003р., а в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, - недоведенням причинного зв'язку між бездіяльністю Львівської обласної державної адміністрації щодо надання відповіді на звернення громадянина та моральною шкодою, що характеризується звільненням позивача з роботи, перебуванням на обліку в службі зайнятості та погіршенням стану здоров'я.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, фактично доводячи перед судом касаційної інстанції наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої йому суб'єктом владних повноважень.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу /частина 1/; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі /частина 2/.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Висновок суду про недоведеність в судовому процесі факту завданняОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 45000,00 грн. внаслідок ненадання Львівською обласною державною адміністрацією відповіді на її письмове звернення від 13.11.2003р. відповідає встановленим у справі обставинам, які підтверджені наявними у справі доказами.

Враховуючи поясненняОСОБА_1 щодо спричинення їй моральної шкоди внаслідок звільнення з роботи та з правомірністю підстав для якого вона не згодна, та погіршення у зв'язку з цим стану здоров'я, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність причинного зв'язку між ненаданням Львівською обласною державною адміністрацією відповіді на заяву позивача та вказаною моральною шкодою.

З огляду на встановлення судом таких обставин, висновок суду про відмову в задоволенні позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим.

Постановляючи у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції, так само як і суд апеляційної інстанції, припустився порушення статті 94 КАС України, оскільки ухвалення у справі судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, вимагала від суду відповідного розподілу судових витрат.

Так, згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України / або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа /.

Квитанцією від 03.08.2004р. підтверджується сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 8,50 грн.

Наведене дає підстави суду касаційної інстанції змінити рішення Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2005р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10.10.2005р., здійснивши розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2005р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10.10.2005р.

Стягнути з Державного бюджету України на користьОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп.

В іншій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 26.05.2005р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10.10.2005р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.