Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року

у справі № 28/79-А господарського суду м. Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства "Надра Маріна"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова адміністрація у м. Києві

про визнання недійсним рішення, -

В травні 2006 року позивач - ЗАТ "Надра Маріна" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0002162304/0 від 20.12.2005 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) та скасування акта перевірки № 265603602340 від 07.12.2005 р.

Постановою господарського суду м. Києва від 01.11.2006 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. постанову місцевого господарського суду в частині відмови у визнанні недійсним рішення про застосування штрафних санкцій скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою скасовано рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0002162304/0 від 20.12.2005 р. В іншій частині постанову господарського суду м. Києва від 01.11.2006 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Подільському районі м. Києва та ДПА у м. Києві оскаржили її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційних скаргах з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. та залишення в силі постанови господарського суду м. Києва від 01.11.2006 р.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що 07.12.2005 року мобільною групою відділу оперативного контролю ДПА у м. Києві на підставі направлення № 1844 від 05.11.2005 року проведено планову перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу туристичного агентства, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Іллінська, 12 і належить ЗАТ "Надра Маріна". За результатами перевірки ДПА у м. Києві складено акт № 265603602340 від 07.12.2005 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 5 статті 3 Закону № 265/95-ВР, підпункту 2.6 пункту 2, підпункту 4.2 пункту 4, підпунктів 7.15- 7.16 пункту 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (z0040-05) (далі - Положення № 637), а саме: встановлено факт реалізації позивачем туристичних послуг вартістю 900 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документу. Також в ході перевірки встановлено неналежне ведення позивачем касової книги підприємства, зафіксовано проведення останніх записів в книзі лише 10.03.2005 року.

На підставі висновків акта перевірки 20.12.2005 року ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято рішення № 0002162304/0, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій в розмірі 4500 грн.

Скасовуючи вказане рішення про застосування штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач як туроператор при використанні безготівкової форми розрахунків не повинен був застосовувати у своїй господарсько-фінансовій діяльності реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки. Замовлення на бронювання та придбання інформаційно-туристичних послуг, за висновком суду апеляційної інстанції, не є гарантією отримання послуг, а саме не є турпутівкою, яка передбачає надання інформаційно-туристичних послуг, а тому його оформлення не є достатнім доказом на підтвердження порушень, визначених актом перевірки. Також суд послався на відсутність у працівників податкового органу, що здійснювали перевірку, права на проведення контрольної закупки, оскільки вони не є співробітниками податкової міліції.

Суд касаційної інстанції не погоджується з даним висновком апеляційного господарського суду та вважає обґрунтованою правову позицію суду першої інстанції щодо відповідності вимогам чинного законодавства рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002162304/0 від 20.12.2005 року, виходячи з такого.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Крім того, зазначені суб'єкти зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. У разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у вигляді фінансової санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Згідно підпункту 2.6 пункту 2 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Як встановлено судом першої інстанції, 07.12.2005 року позивачем були оформлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2. замовлення на бронювання та придбання інформаційно-туристичних послуг, відповідно до яких в якості "авансової вартості за бронювання послуг" визначено грошові кошти на загальну суму 900 грн. Відповідно до умов розрахунку, що передбачені зазначеними замовленнями, грошові кошти сплачувались в касу туроператора та отримані бухгалтером Початухою Н.М. При цьому, будь-яких розрахункових документів видано не було, записів в касовій книзі підприємства також не було здійснено. Позивачем до матеріалів було приєднано завірені ксерокопії аркушів касової книги заповнені належним чином, а відповідачем надано ксерокопії аркушів касової книги згідно яких останній запис в касовій книзі було зроблено лише 10.03.2005 року. В ході судового розгляду позивач не пояснив належним чином невідповідність копій аркушів касової книги зроблених працівниками податкового органу під час проведення перевірки та наданих суду самим позивачем.

Однак суд апеляційної інстанції, взявши до уваги укладені позивачем з АБ "Діамант" та АБ "Промінвестбанк" договори для здійснення безготівкових рахунків та керуючись пунктом 12 статті 9 Закону № 265/95-ВР, помилково дійшов висновку, що позивач не повинен був застосовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій та розрахункові книжки при використанні ним з березня 2005 року безготівкової форми розрахунків, оскільки перевіркою встановлено здійснення позивачем туроператорської діяльності за готівковий рахунок і в ході розгляду справи позивачем не було наведено достатніх доказів проведення в спірному випадку безготівкових розрахунків. Зокрема, судом першої інстанції допитано в якості свідків ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які підтвердили передачу бухгалтеру позивача готівкових коштів в розмірі 300 грн. та 600 грн., досліджено власноручно написану заяву Гаджієвої Г.В. та подану до банку, в якій вона посилається на те, що кошти були здані до банку головним бухгалтером ЗАТ "Надра Маріна" Початухою Н.М., чим спростовується висновок апеляційного суду про сплату ОСОБА_1. до банку 300 грн. в якості передплати турпакету.

Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що замовлення на бронювання та придбання інформаційно-туристичних послуг не є гарантією отримання послуг, а саме не є турпутівкою, яка передбачає надання інформаційно-туристичних послуг, а тому його оформлення не є достатнім доказом на підтвердження порушень, визначених актом перевірки.

Колегія суддів не може погодитись з даним висновком.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Із прийняттям працівником позивача авансової вартості для бронювання та придбання інформаційно-туристичних послуг між ЗАТ "Надра Маріна" та замовниками фактично було укладено угоди щодо надання туристичних послуг та здійснено реалізацію останніх, а тому отримані кошти мали бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального чека на цю суму і з видачею його замовнику.

Оскільки позивачем не були виконані вимоги пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, відповідач правомірно застосував до нього штраф в розмірі 4500 грн.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та спростовують його висновки щодо порушення податковим органом при прийнятті спірного рішення вимог чинного законодавства та невідповідності висновків акта перевірки фактичним обставинам справи.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р., а постанову господарського суду м. Києва від 01.11.2006 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.