Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 03.02.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2007 та постанову господарського суду Львівської області від 18.10.2006

у справі №5/1592-18/98А

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

до ДПІ у м. Рівне

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень

Постановою Господарського суду Львівської області від 15.12.2006, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2007 у справі № 5/1592-18/98А частково задоволено позов Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" до Державної податкової інспекції у м. Рівне та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002092342/1/23-121 від 31.08.2006 та №0002092342/2/23-121 від 13.11.2006 - повністю, №0001832342/0/23-121 від 09.08.2006, №0001832342/1/23-121 від 31.08.2006, №0001832342/2/23-121 від 13.11.2006 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 27920 грн., в тому числі основний платіж -20750 грн. та штрафні санкції - 7170 грн., в іншій частині в позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суди мотивували тим, що діяльність по наданню рекламних послуг та здачі майна в оренду не може вважатись господарською діяльністю залізничного транспорту, а відповідно до пп.2.2.2 п.2.2 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи; прибуток в розмірі 20750 грн. фактично був сплачений у бюджет за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи - ДТГО "Львівська залізниця", а тому визначення податковим органом податкового зобов’язання є неправомірним; при цьому, відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 850 грн., оскільки Вокзал станції Рівне не подавав квартальної декларації з податку на прибуток до ДПІ у м. Рівне за 2005 рік та за І квартал 2006 року.

Проте, з висновками судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до п.2.2 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2.2.2. тієї ж статті передбачено, що платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. № 273/96-ВР (із змінами та доповненнями) залізничний транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Частиною п'ятою ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що крім залізниць складовою ланкою залізничного транспорту є також підприємства залізничного транспорту, що разом із залізницями належать до загальнодержавної власності і управління яких здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), підпорядкованим Міністерству транспорту та зв'язку України.

Отже поняття "підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи" і "структурні підрозділи залізниці" не можна ототожнювати, оскільки вони є різними.

У статті 5 цього ж Закону визначено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю і управління ним здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без зміни форми власності приймаються Укрзалізницею. Крім того, передача в оренду, обмін та надання в тимчасове користування, а також виведення з експлуатації рухомого складу і контейнерів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюються залізницями та підприємствами залізничного транспорту загального користування за погодженням з Укрзалізницею.

Пунктом 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою КМУ від 29.02.1996р. № 262 (262-96-п) , визначено, що до сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінтрансом.

Згідно з п. 1 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до пп..3, 4 цієї ж статті підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

З матеріалів справи вбачається, що вокзал станції Рівне не відповідає ознакам встановленим законодавством для підприємства, оскільки не являється юридичною особою, діє на підставі Положення, а не Статуту.

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" у відповідності до вищевказаних вимог ГК України (436-15) діє на підставі Статуту, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.01.2006р. №80 та зареєстрованому державним реєстратором 06.02.2006 за №14151050051000929.

Отже, згідно наведеного, структурний підрозділ залізниці - Вокзал станції Рівне не може відноситись до категорії підприємств залізничного транспорту або їх структурних підрозділів, відповідно не може бути самостійним платником податку на прибуток. У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що Вокзал станції Рівне не зобов'язаний був подавати декларації з податку на прибуток в ДПІ у м. Рівне.

Слід також зазначити, що нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) встановлено, що платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці.

Згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірних правовідносинах керувався наданим ДПА України податковим роз'ясненням від 13.09.2004р. № 7979/6/15-1116, згідно з яким платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб.

Даючи правову оцінку даному Листу, суди виходили з того, що цим листом Державна податкова адміністрація України надала роз'яснення щодо юридичних осіб, проте, аналізу щодо того чи є платником податку на прибуток структурний підрозділ не було зроблено.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки в роз'ясненні ДПА України від 13.09.2004р. № 7979/6/15-1116 вказано, що платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є: підприємства залізничного транспорту та їх Структурні Підрозділи, які мають статус юридичних осіб.

З вказаного вбачається, що в роз'ясненні визначено два суб'єкти господарювання, які є платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, а саме:

1) підприємство залізничного транспорту, яке є юридичною особою.

2) структурний підрозділ підприємства залізничного транспорту, який є юридичною особою.

Отже, оскільки Вокзал станції Рівне не відноситься ні до першої, ні до другої категорії, податок на прибуток, одержаний від діяльності цього відокремленого підрозділу, правомірно задекларований і сплачений юридичною особою - ДТГО "Львівська залізниця".

Відповідно до пп. "д" пп..4.4.2 п.4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" підлягає задоволенню, а ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2007 та постанову господарського суду Львівської області від 18.10.2006 у справі №5/1592-18/98А – частковому скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2007 та постанову господарського суду Львівської області від 18.10.2006 у справі №5/1592-18/98А – скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про накладення фінансових стягнень в сумі 850 грн.

Прийняти нове рішення, яким визнати незаконними накладення фінансових санкцій за податковим повідомленням – рішенням від 31.08.2006 за № 0002092342/1/23-121.

В іншій частині рішення судів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар