Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 04.09.2007

у справі № 9/34-07 господарського суду Вінницької області

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Вінницької області від 02.02.2007, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.09.2007, в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ від 26.10.2006 № 0007851700/0/14735 про визначення СПД-ФО ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 53103,00 грн, в тому числі 35402,00 грн - основний платіж та 17701,00 грн - штрафні санкції, відмовлено.

Судові рішення вмотивовані посиланням на встановлений в судовому процесі факт включення позивачем до податкового кредиту в податкових деклараціях за червень, липень, серпень, вересень 2004 року та лютий, квітень,, липень серпень, вересень, листопад 2005 року ПДВ в загальній сумі 35402,00 грн на підставі податкових накладних, виписаних малим приватним підприємством "Ланик", незареєстрованим як платником податку на додану вартість, так і суб'єктом підприємницької діяльності зі внесенням відповідного запису до ЄДРПОУ.

Податкові накладні, виписані МПП "Ланик", на підставі яких позивач включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за вказані податкові звітні періоди ПДВ в загальній сумі 35402,00 грн, визнані судом такими, що не мають юридичного значення, оскільки в порушення підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" виписані особою, яка не є платником податку на додану вартість.

В касаційній скарзі СПД-ФО ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заперечуючи проти касаційної скарги, Гайсинська МДПІ просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання згідно спірного повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати позапланової невиїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 від 26.10.2006 № 0812/1701/2727815415, про порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок включення до податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2004 року та лютий, квітень,, липень серпень, вересень, листопад 2005 року ПДВ в загальній сумі 35402,00 грн на підставі податкових накладних, виписаних малим приватним підприємством "Ланик".

Листом від 06.09.2006 № 09/2-965з Головне управління статистики у Полтавській області повідомило, що в період з 01.01.2004 по 31.12.2005 суб'єкт господарювання МПП "Ланик" в ЄДПОУ не значився /а.с. 43/.

Згідно листа ДПА у Полтавській області від 28.08.2006 № 5103/7/23-526 МПП "Ланик" в період з 01.01.2004 по 31.12.2005 на обліку в податкових органах Полтавської області не перебувало /а.с. 146/.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакціях Закону, що діяли впродовж червня 2004 року-листопада 2005 року, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів / робіт, послуг/. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених / нарахованих / у зв'язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно пунктів 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

Судом встановлено, що в податкових деклараціях за червень, липень, серпень, вересень 2004 року та лютий, квітень,, липень серпень, вересень, листопад 2005 року ПДВ в загальній сумі 35402,00 грн на підставі податкових накладних, виписаних МПП "Ланик" за відсутності у нього статусу платника ПДВ і у зв'язку з цим відсутності у виписаних ним податкових накладних юридичної значимості.

Оскільки реєстрація продавця товарів /робіт, послуг/ платником ПДВ має істотне значення для відтворення покупцем суми ПДВ, сплаченої ним в ціні товарів /робіт, послуг/, у складі податкового кредиту, відсутність такої позбавляє покупця права на податковий кредит у відповідній сумі ПДВ.

Викладене спростовує доводи касаційної скарги щодо незаконності судових рішень у цій справі, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 04.09.2007- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.