Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Мироненка О. В.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області про визнання нечинним та скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2006 року, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовом до УПФ України в м. Енергодарі про визнання нечинною та скасування постанови № 33 від 28.08.06 про притягнення її до адміністративної відповідальності і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2006 року, позовні вимоги задоволено повністю.

У касаційній скарзі на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2006 року УПФ України в м. Енергодарі ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Позивач надала заперечення на касаційну скаргу, в яких просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки останні ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 72-К від 01.12.05 по КП "ЕДРП" у м. Енергодарі, ОСОБА_1. тимчасово була прийнята на посаду бухгалтера цього підприємства строком з 20.12.05 по 19.01.06.

Наказом № 5-К від 19.01.06 по КП "ЕДРП", ОСОБА_1. з 19.01.06 переведена на посаду головного бухгалтера цього підприємства на час відсутності основного робітника.

Постановою № 33 від 28.08.06 заступника начальника УПФ України в м. Енергодарі Холода С. Ф. позивач була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення строків сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2006 року, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (а.с.8,9).

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що власником КП "ЕДРП" і головним розпорядником коштів цього підприємства є Енергодарська міська рада, яка фінансує роботи цього підприємства із спеціального рахунку місцевого бюджету коштами на підставі актів виконаних робіт за попередній місяць. Згідно з випискою з Державного казначейства України у м. Енергодарі акти виконаних робіт КП "ЕДРП" за липень 2006 року не профінансовані (а.с.27).

Крім того, відповідно до постанови Державної виконавчої служби у м. Енергодарі від 07.08.06 на кошти КП "ЕДРП" був накладений арешт на підставі виконавчих листів, виданих Господарським судом Запорізької області (а.с. 12).

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню, оскільки відсутність фінансування КП "ЕДРП" з боку власника цього підприємства - Енергодарської міської ради та арешт поточних рахунків цього підприємства в серпні 2006 року, фактично виключало можливість з боку керівництва КП" ЕДРП", в тому числі і з боку позивача - головного бухгалтера ОСОБА_1., сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень 2006 року.

Оскільки дії відповідача не містять ознак вини, а тому і відсутній склад адміністративного правопорушення, то до позивача не може бути застосоване адміністративне стягнення.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодарі Запорізької області відхилити, а постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 31 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.