К-4195/07 Про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги - 17.09.2008 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій (далі-УПСЗтЖС) Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги члену сім'ї загиблого, за касаційною скаргою начальника УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 лютого 2007 року,-

16.08.2006р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги члену сім'ї загиблого, посилаючись на те, що згідно ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно, до 5 травня, вона як член сім'ї загиблого, має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Призначена їй грошова допомога за 2004-2006 роки виплачувалась не в повному обсязі. Загальна сума недоплати становить 4418,45грн., яку вона і просила суд стягнути на її користь.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.11.2006р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06.02.2007р., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу за 2006 рік в розмірі 1530грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначені судові рішення, прийняти нову постанову, не передаючи справу на новий судовий розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1

Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ч.27 ст.13 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. за №20рп (v020p710-04) визнано такою, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах, менших, ніж передбачено Законом.

Зменшення Законами України про державні бюджети України на 2003-2006 розміру щорічної допомоги до дня Перемоги також суперечить ч.2, 3 ст.2 Закону, згідно з якими права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Згідно ч.5 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня дружинам померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно Конституції України (254к/96-ВР) звуження змісту та обсягу гарантованого ч.5 ст.2 зазначеного Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Законодавством встановлено мінімальний розмір пенсії за віком:

на 2004 році - 92,45 грн.;

на 2005 році - 332 грн.

на 2006 рік - 359 грн.

Позивачу виплачено щорічну допомогу відповідно до бюджетного

законодавства у 2004 році - 65 грн.; у 2005 році - 130 грн., у 2006 році - 130 грн., що не заперечується сторонами.

Суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що відсутність коштів не позбавляє члена сім'ї загиблого права на одержання допомоги до дня Перемоги, оскільки Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) не містить у собі положень про обмеження виплати такої допомоги в залежності від того, чи передбачені видатки з Державного бюджету на проведення відповідних виплат чи ні.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 має право на отримання щорічної одноразової допомоги до 05 травня в розмірі п'яти мінімальних

пенсій за віком, встановленому ч.5 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу повинен був складати за 2006 рік 1660грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, оскільки ч.4 ст.17-1 Закону передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом 16.08.2006р., тобто в період дії КАС України (2747-15) . Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про рушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позивач до суду із заявою про поновлення пропущеного строку не звертався, відповідно він пропустив строк звернення з позовом до суду про стягнення щорічної допомоги до 05 травня за 2004 рік.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом 16.08.2006р., колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилково висновку, що позивач пропустила річний строк звернення до суду з позовом (до 30.09.2006р.) і не визнали за нею, як дружиною померлого інваліда війни, яка не одружилася вдруге, наявності права на отримання за 2005 рік, одноразової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Враховуючи, що мінімальна пенсія за віком на 2005 рік встановлена в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, що передбачено Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" (2089-15) - 332грн., то недоплата за 2005 рік, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 1530грн. (332х5-130=1530).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої одноразової допомоги за 2006 рік в сумі 1530грн., суди попередніх інстанцій не звернули уваги на обмеження встановлені спеціальним законом та не врахували положення п.18 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинено на 2006 рік дію частин 5 ст.ст. 12- 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій. При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення одноразової грошової допомоги за 2006 рік задоволенню не підлягають.

За таких обставин оскаржувані рішення судів не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню.

Згідно ст. 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухватити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 06 лютого 2007 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову наступного змісту. Стягнути з Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на користь ОСОБА_1недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу за 2005 рік в розмірі 1530 (одна тисяча п'ятсот тридцять) гривень. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.