Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Карася О. В.,

Нечитайла О. М.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Патюк А. О.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. у справі № 1/362/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-О.Р."

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

про визнання нечинним рішення,

за участю представників:

позивача – Думітр Р. Т.,

відповідача – Кравець В. О.,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Плюс-О.Р." подано позов про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 08.06.2006р. № 0000742303/0 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1787 грн. 75 коп.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. у справі № 1/362/06 позов задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000742303/0 від 08.06.2006р. в частині застосування фінансової санкції на суму 1 537 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 73 грн. 08 коп. державного мита; повернуто з Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" на користь позивача 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу перерахованого платіжним дорученням № 154 від 16.06.2006р.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач визнав правомірним застосування штрафних санкцій на суму 17 грн. за не проведення розрахункової операції на повну суму покупки, невикористання на РРО режиму попереднього програмування по назві, ціні та обліку кількості товарів, послуг, реалізацію товарів без прейскуранту, незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі кошів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій на суму 12 грн. 75 коп.; відповідач безпідставно включив в залишок готівкових коштів 100 грн. монетами по 50 коп., які не мають відношення до коштів, що сплачені за реалізований товар; в позивача наявний єдиний прейскурант цін і він на момент перевірки не знаходився в доступному місці, однак сума штрафної санкції за це порушення складає 17 грн., а не 1054 грн.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, у позові відмовити повністю посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. п. 8, 13 ст. 3, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", п. 22 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 108 (108-95-п) , п. 4.5. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. № 614 (z0105-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 107/5298 (z0107-01) .

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення – без змін, вважаючи їх прийнятими відповідно вимог законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Оскаржувані рішення не відповідають вимогам, передбачених ст. 159 КАС України, оскільки висновки по ним зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій став акт проведеної 29.05.2006р. перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності в якому зазначено про не проведення позивачем розрахункової операції на повну суму покупки та наданої послуги (гри на більярді) через РРО на суму 17 грн.; невидачу розрахункового документа; реалізацію товару, надання послуги без наявного цінника на 61 одиницю товару; проведення розрахункової операції з порушенням порядку попереднього програмування; незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО на суму 112 грн. 75 коп.

Відповідно до п. п. 1), 2), 11) ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Суди попередніх інстанцій з посиланням на відповідні матеріали справи та пояснення сторін обґрунтовано встановили порушення позивачем вищенаведених норм Закону і дійшли вірного висновку про правомірність застосування відповідачем згідно вимог п. п. 1), 6) ст. 17 вказаного Закону штрафних санкцій в загальному розмірі 170 грн.

Пунктами 8), 11) статті 3 цього Закону передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 23 вказаного Закону передбачена відповідальність в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен не виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу). Таким чином, як вірно обґрунтовано відмічено судами, зважаючи на наявність в позивача єдиного прейскуранта на всі товари, що реалізуються, та його не виставлення, штрафна санкція в такому випадку можлива лише в розмірі 17 грн.

Згідно абз. 26 ст. 2 цього Закону місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Абзацом 22 пункту 22 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 108 (108-95-п) (чинної на момент проведення перевірки та застосування штрафних санкцій) передбачено, що забороняється зберігання в касі (грошовому ящику, сейфі) грошей готівкою, які не належать підприємству, а також особистих речей касира чи інших працівників підприємства.

В даному випадку суди помилково дійшли висновку про невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків даним денного звіту реєстратора лише в сумі 12 грн. 75 коп., оскільки призовий фонд грального автомату в розмірі 100 грн., що знаходився в місці проведення розрахунків позивача та належав згідно договору оренди НФ "Компанія АСК", не є готівковими коштами, отриманими позивачем за реалізовані ним товари.

Отже, відповідачем вірно застосовано на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафні санкції в розмірі 563 грн. 75 коп.

За вказаних обставин, зважаючи також на порушення норм матеріального та процесуального права стосовно визначення предмету спору, розміру судового збору, компетенції по витратам на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню повністю з прийняттям нової постанови про задоволення позову частково щодо неправомірного застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 1037 грн. та відмови в задоволені решти позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, суд, –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2006р. у справі № 1/362/06 скасувати повністю.

3. Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 08.06.2006р. № 0000742303/0 в частині застосування 1037 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-О.Р." (54034, м. Миколаїв, вул. Південна, 39-А, ідентифікаційний код 31319043) 1 грн. 97 коп. судового збору.

Видачу виконавчого листа доручити Господарському суду Миколаївської області.

5. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.