Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Бутенка В.І.

Горбатюка С.А.

Лиски Т.О.

Штульмана І.В.

Мироненка О.В. (суддя – доповідач)

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ДПІ у м. Краматорську на постанову Господарського суду Донецької області від 20 червня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року у справі за позовом ПП "Стожари" до ДПІ у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень та зобов’язання скасувати нараховану по особовому рахунку пеню з податку власників транспортних засобів в сумі 458 грн. 95 коп., -

У квітні 2006 року ПП "Стожари" звернулося в суд з позовом до ДПІ у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 10 серпня 2004 року №0001151741/0, №0001171741/0, №0001161741/0, від 28 грудня 2005 року №0001721741/0/59728, N20001731741/0/59729, №0001741741/0/59730, від 07 лютого 2006 року №0000151741/0 та про та зобов’язання скасувати нараховану по особовому рахунку пеню з податку власників транспортних засобів в сумі 458 грн. 95 коп., посилаючись на те, що відповідач безпідставно застосував штрафні санкції згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення граничних строків сплати податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів, оскільки строки сплати встановлені Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" (1963-12) . Зазначив, що до у 2004 – 2005 році він в повному обсязі та у встановлені законодавством строки сплатив податок з власників транспортних засобів, але відповідач невірно визначив граничні строки сплати зазначеного вище податку.

Постановою Господарського суду Донецької області від 20 червня 2006 року задоволено частково позов.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що на підставі податкового повідомлення – рішення від 10 серпня 1004 року №0001151741/0 відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до відповідача було застосовано штраф в розмірі 20 % в сумі 2080 грн. 17 коп. за затримку на 58 календарних власників автотранспортних засобів ті інших самохідних машин і механізмів в розмірі 10400 грн.85 коп., а саме згідно розрахунку на 2001 рік, поданого до податкового органу 13.02.2001р. терміном сплати 14.04.2001р. при сплаті 10.05.2001р. суми 1грн.,терміном сплати 14.07.2001р. при сплаті 09.08.2001р. платіжним дорученням №230 від 31.07.2001р. суми 1835,95 грн., терміном сплати 14.10.2001р. при сплаті 26.10.2001р. платіжним дорученням №277 від 26.10.2001р. суми 1835,94 грн., терміном сплати 14.01.2002р. при розрахунку на 2002рік, поданого до податкового органу 23.01.2002р. за №3301 терміном :плати 14.04.2002р. при сплаті 27.05.2002р. суми 0,05 грн., терміном сплати 14.10.2002р. при сплаті 28.10.2002р. платіжним дорученням №206 від 22.10.2002р. суми 1834,05 грн., терміном сплати 14.01.2003р. при сплаті 13.03.2003р. платіжним дорученням №21 від 3.03.2003р. суми 2390,05 грн., згідно розрахунку на 2003 рік, поданого до податкового органу 09.01.2003р. за №29 та 29.01.2003р. за №1017 терміном сплати 14.07.2003р. при сплаті 02.09.2003р. платіжним дорученням №88 від 02.09.2003р. суми 2499,04 грн., терміном сплати 14.10.2003р. при сплаті 21.11.2003р. платіжним дорученням №140 від 21.11. 2003 р. суми 1840,26 грн.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", обов’язок платника податків сплатити штраф виникає у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач при сплаті 13.03.2003р. податкового зобов’язання з податку з власників автотранспортних засобів ті інших самохідних машин і механізмів за 2002 рік порушив граничний термін сплати на 2 календарних дні, тому зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу в сумі 239 грн.00 коп.

Згідно ст.. 7 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) передбачена відповідальність платників у разі приховування заниження) об’єктів оподаткування. Стягнення штрафних санкцій, пені за порушення строків сплати цим Законом не передбачені.

За приписами п.16.1 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податки перед бюджетами та державними цільовими фондами" пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання. При самостійному нарахуванні суми податкового зобов’язання платником останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного цим Законом.

Задовольняючи частково позов, суд обґрунтовано виходив з того, що позивач при сплаті 13.03.2003р. узгодженої суми податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів за 2002 рік в розмірі 2390 грн. 05 коп. допустив порушення граничного строку сплати на 2 календарних дні, зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 10% погашеної суми в розмірі 239 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач безпідставно нарахував штрафні санкції та пеню за порушення позивачем строків сплати податку, встановлених нормами інших законодавчих актів, що не може бути підставою для застосування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки згідно ст. 7 зазначеного вище закону передбачена відповідальність платників у разі приховування і (заниження) об’єктів оподаткування, а стягнення штрафних санкцій, пені за порушення строків сплати вказаним Законом не передбачені.

Розглядаючи справу суд в межах позовних вимог правильно застосував норми процесуального закону, дав вірну правову оцінку обставинам та вирішив питання про достовірність доказів у справі.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ДПІ у м. Краматорську залишити без задоволення, постанову Господарського суду Донецької області від 20 червня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.