Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовомОСОБА_1до Городенківського районного суду про відшкодування шкоди,

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач своїм рішенням від 25 січня 2005 року безпідставно, на його думку, задовольнив позов ВАТ "Укртелеком" до нього про стягнення заборгованості за послуги електрозв'язку. Тому просив суд відшкодувати на його користь матеріальну та моральну шкоду.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2005 року в прийнятті позовної заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить судове рішення скасувати.

Відмовляючи у прийнятті позову, суд виходив з того, що статтею 62 Конституції України та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) визначено як підстави, так і порядок відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні правосуддя, який виключає можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. відповідно до ст. 62 Конституції України, матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник оскаржує дії судді, пов'язані з розглядом цивільної справи, тобто дії, що відносяться до сфери процесуальної діяльності судді.

Тому висновок суду про те, що заяви, скарги щодо неправильності процесуальних дій судді чи суду не підлягають розглядові в суді першої інстанції, є вірними і узгоджуються із положеннями статей 126, 129 Конституції України та положеннями процесуальних законів.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для його обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргуОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 236- 239 КАС України.