К-4632/07 Про скасування податкового повідомлення-рішення в частині неправомірно донарахованих податкових зобов’язань з податку на прибуток - 12.09.2008 Прийняття

У жовтні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про касування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2005р. №0000531314/2 в частині неправомірно донарахованих податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 2817377,40грн. та у відповідній частині штрафних (фінансових) санкцій нарахованих на визначену суму податку на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюване рішенням податкового органу неправомірно донараховані зобов’язання з податку на прибуток, оскільки ДП "Імідж Холдинг" має право включати до валових витрат суми податку, які були або фактично сплачені у звітному періоді в рахунок погашення податкових векселів, або нараховані у такому звітному періоді.

Постановою господарського Запорізької області від 13 грудня 2005р. в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач повинен відносити до складу валових витрат суми акцизного збору лише в тому звітному періоді, в якому настав термін нарахування та сплати по податкових зобов’язаннях за векселем. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не передбачає сплату податків без їх попереднього узгодження. Пунктом 4.12 "Порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов’язання із сплати суми акцизного збору і видаються суб’єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1999р. №275 (275-99-п) податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим від дня подання розрахунку акцизного збору до органу державної податкової служби за місцем реєстрації і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку, тому до подання відповідного розрахунку суми перераховані до бюджету на сплату акцизного збору свідчать про перерахування коштів в рахунок зобов’язань, які узгоджуються в наступному, а не про внесення чи нарахування податку звітного періоду.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30 січня 2007р. рішення суду першої інстанції було скасовано, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшов висновку, що оскільки судова колегія погодилась із позивачем, що він має право включати до валових витрат суми акцизного збору, сплачені в рахунок погашення податкового векселю, в тому періоді, в якому вони були фактично сплачені, не дивлячись на кінцевий термін вказаний у векселі.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову господарського Запорізької області від 13 грудня 2005р..

Представник позивача письмовому запереченні на касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі області, зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено комплексну документальну перевірку ДП "Імідж Холдинг" АК "Імідж Холдинг АпС" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002р. по 31.03.2005р., про що складено акт від 15 червня 2005 року №26/31-4/32096432.

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлено що в порушення п.п. 5.2.5 п.5.2 ст. 5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) позивачем за перевіряємий період завищено валові витрати на суму акцизного збору у розмірі 23162688,10грн. та занижено валові витрати на суму – 12285835,60 грн.. А саме, у перевіряємий період до складу валових витрат включались суми перераховані до бюджету за векселями, термін нарахування та сплати по яких не настав і по яких не виникли податкові зобов’язання.

На підставі вказаних висновків податковим повідомленням-рішенням від 21.06.2005р. № 0000531314/0 позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 13457560,30грн..

В порядку апеляційного оскарження податковим органом прийнято повідомленням-рішенням від 18.07.2005р. №0000531314/1 яким зменшена сума податкового зобов’язання становить 11388015,28 грн..

За наслідками розгляду повторної скарги платника податку контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000531314/2 від 27.09.2005р. яким зобов’язання з податку на прибуток визначено в сумі 5540635,92грн. в т.ч. 2925633,84грн. основного платежу та 2615002,08грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення №0000531314/2 від 27.09.2005р. в частині донарахування зобов’язання з податку на прибуток у сумі 2817377,40грн. щодо віднесення підприємством до складу валових витрат акцизного збору у розмірі 23162688,10грн..

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

Приписами п.п.5.2.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) встановлено, що до складу валових витрат належать суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов’язковій платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акиизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3 та 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті. Отже, у відповідності до спеціального Закону до валових витрат належать суми внесеного або нарахованого акцизного збору.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач здійснював сплату акцизного збору до бюджету при придбанні марок акцизного збору в рахунок погашення податкових векселів, а також частини продажу слабоалкогольної продукції – на третій робочий день після здійснення обороту по реалізації такої продукції.

Згідно до пункту 3 статті 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" №329/95 від 15.09.1995р. продаж марок акцизного збору виробникам алкогольних напоїв здійснюється на підставі довідок про сплату сум акцизного збору, розрахованих за ставками на готову продукцію. Підпунктом 4 статті 7 даного закону зазначено, що: українські підприємства-виробники, реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації:

- алкогольних напоїв – на третій робочий день, крім випадків, передбачених частиною двадцятою статті 7 цього Закону;

- тютюнових виробів – до 16 числа наступного за звітним місяця.

При цьому сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.

Таким чином, спеціальним законодавством із акцизного збору встановлені спеціальні строки сплати акцизного збору до бюджету, які відрізняються від строків, передбачених для інших податків і зборів (обов’язкових платежів).

Частиною 20 статті 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" передбачено, що до отримання суб’єктами підприємницької діяльності спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію, такі платники зобов’язані видати органу державної податкової служби України податковий вексель, авальований банком, або надати іншу банківську гарантію, які підтверджують зобов’язання платника податку у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя або надання іншої банківської гарантії сплатити суму акцизного збору, яка розрахована за ставками для цієї продукції.

У відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №275 від 27.02.1999р. (275-99-п) , якою затверджено "Порядок видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов’язання із сплати суми акцизного збору і видаються суб’єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію" (далі Порядок №275) порядок погашення податкових векселів визначений у наступному порядку:

- ч. 11 – підприємства – виробники алкогольних напоїв сплачують акцизний збір до відповідного бюджету на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації підакцизної продукції, крім випадків, передбачених абзацом першим частини 20 статті 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби";

- ч.12 – податковий вексель погашається повністю або частково під час придбання акцизних марок на суму акцизного збору, розраховану із ставок акцизного збору на готову продукцію;

- ч.13 – податковий вексель вважається повністю погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збопу в зазначений у векселі термін.

Крім того, згідно статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" №18-92 від 26 грудня 1992р. встановлено, що об’єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини. Статтею 4 зазначеного Декрету КМУ №18-92 (18-92) встановлено, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

- або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

За таких обставин судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками яких дійшов суд апеляційної інстанції, що суми сплачених податків і зборів до Державного бюджету України, в тому числі акцизний збір, у поточному податковому періоді в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) відносяться у податковому обліку платника податку до складу валових витрат по даті "першої події", тобто у податковому періоді, в якому було здійснено сплату зазначених вище податків (зборів), якщо навіть термін нарахування цих податків (зборів) настає у наступному податковому періоді.

Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8005 від 27.11.2006р. встановлено, що ДП "Імідж Холдінг" за період з 01.07.2002р. по 31.03.2005р. вело податковий облік по включенню до складу валових витрат сум акцизного збору у відповідності з вимогами чинного законодавства. Відповідно, в Акті податкового органу визначення об’єкту оподаткування податку на прибуток нормативно не обґрунтоване та документально не підтверджене, що підтверджує правильність вищенаведеної позиції суду апеляційної інстанції.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.