Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України у м.Торезі Донецької області про перерахунок пенсії за його касаційною скаргою на постанову Торезького міського суду Донецької області від 13 лютого 2006 року та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2006 року,

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Торезі Донецької області про перерахунок пенсії. Свої вимоги мотивував тим, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи необхідно виплачувати пенсію в розмірі який дорівнює 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% від розміру мінімальної пенсії за віком, згідно ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". А також вважає, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на виплату пенсії підвищеної на 350% мінімальної пенсії за віком, як інвалід війни 2 групи. Оскільки розмір фактично виплачуваної пенсії був значно нижчим, позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, але отримав відмову у перерахунки. Позивач просив суд, зобов'язати відповідача здійснити нарахування йому пенсії у розмірі 4067 грн. та надалі вплачувати пенсії в розмірах встановлених Законами України. Стягнути з відповідача недоотриману суму пенсії за період з січня 2005 року в розмірі 41484,42 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2006 року залишена без змін постанова Торезького міського суду Донецької області від 13 лютого 2006 року, якою в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право на отримання державної та додаткової пенсій на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Крім того є інвалідом війни 2 групи.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи призначається у розмірі - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком (частина четверта статті 54 Закону).

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Крім того, суди, відмовивши в задоволенні позову, не перевірили обґрунтованість вимог позивача, щодо стягнення конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних пенсій за віком, які були встановлені чинним законодавством.

З оглядом на викладене суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув допущені порушення, погодившись з висновками суду першої інстанції.

Оскільки, відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції, вирішуючи даний спір щодо виплати позивачу передбачених законом сум, необхідно дослідити та надати правову оцінку законодавчим актам, які визначають правосуб'єктність відповідачів, їх права та обов'язки у сфері публічних відносин, чи є вони належними відповідачами по всіх заявлених вимогах. Зокрема, суду необхідно з'ясувати, до видання кого з суб'єктів владних повноважень входить обов'язок проводити нарахування конкретних сум виплат, передбачених вищезазначеними нормами Закону.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2006 року та постанову Торезького міського суду Донецької області від 13 лютого 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.