Головуючий 1 інстанції- Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач – Лях О.П.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів Горбенко К.П., Юрченко В.П.

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з із зазначено позовною заявою до відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності оплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в результаті якої було прийняте податкове повідомлення-рішення на суму 50 % штрафної санкції по податку на додану вартість у розмірі 45 206, 73 гривень. Позивач не згодний з визначеним податковим органом розміром штрафних санкцій і вважає його необгрунтованим з наступних підстав.

При розрахунку штрафних санкцій, а саме при визначені строків затримки сплати узгоджених сум податку на додану вартість, відповідачем не враховувалось призначення платежу, яке вказувалось позивачем в платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу на додану вартість, при цьому порушувалось право позивача самостійно визначати ціль використання своїх грошових коштів.

У зв'язку з даним порушенням, податковим органом завищена кількість днів затримки сплати податкового боргу, а в зв'язку з цим і сума штрафної санкції.

Вважає дії відповідача неправомірними, тому просить задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002981540/0 від 19 грудня 2008 року на суму штрафної санкції по податку на додану вартість у розмірі 45 206, 73 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2009 року позовні вимоги позивача задоволені, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002981540/0 від 19 грудня 2008 року на суму штрафної санкції по податку на додану вартість у розмірі 45 206, 73 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з’явилися, надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Комунальне підприємство "Добропільська служба єдиного замовника" згідно свідоцтва про державну реєстрацію 04.10.2004 року зареєстроване виконавчим комітетом Доброшльської міської ради Донецької області у якості юридичної особи, внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.5-6), перебуває на обліку в органах державної податкової служби - в Добропільській ОДГП у якості платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100012064.

Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість комунального підприємства "Добропільська служба єдиного замовника" за період з 01.07.2007 року по 18.06.2008 року за висновками якої 16.12.2008 року було складено акт № 907/15-2/32897226 яким встановлено порушення пп.. 5.3.1 п 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (2181-14)

(із змінами та доповненнями), пп.7.71 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"

(із змінами та доповненнями) в частині своєчасності сплати сум узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 90 413,00 гривень (а.с.8-15).

7 Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"

На підставі висновку акту перевірки № 907/15-2/32897226 від 16.12.2008 року відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0002981540/0 від 19

грудня 2008 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 293 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 90 413,00 гривень Комунальне підприємство "Добропільська служба єдиного замовника" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 45 206,73 гривень.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 -ПІ від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий^платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Позивачем було надано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість № 12001 від 16.08.2007 року, якою узгоджено суму податкового зобов'язання у розмірі 90 413,00 гривень, звітним періодом є липень місяць 2007 року.

Однак, відповідачем не враховувалось призначення платежів, які вказувались позивачем в платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу на додану вартість та самостійно розподілялись відповідно до вимог п.7.7 ст. 7 Закону № 2181 -III від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", що підтверджується актом перевірки № 907/15-2/32897226 від 16.12.2008 року і платіжними дорученнями наданими позивачем, та фактично здійснено зарахування сплачених позивачем сум податку на сплату податкового боргу минулих періодів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 є порушення платником податків строків проведення платежів, встановлених цим Законом (2181-14) , то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України № 2181 (2181-14) в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України № 2181 при прийнятті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Відповідач не довів законну підставу нарахування штрафу позивачу, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та визнав недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002981540/0 від 19 грудня 2008 року.

Згідно частини З статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та

законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

розсудливо;

з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення

яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198,п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

Апеляційну скаргу Добропільської об’єднаної державна податкової інспекції в Донецькій області – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2009 року у справі № 2-а-2897/09/0570 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.