Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. – головуючий,

Амєліна С.Є. – суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області на постанову Господарського суду Луганської області від 03 липня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області, відділення Державного казначейства України у місті Алчевську Луганської області про стягнення коштів,

У квітні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом.

Просило стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за квітень 2005 року в сумі 160 604 грн.

Постановою господарського суду Луганської області від 03 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування судових рішень. Просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 травня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" подало до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області декларацію з податку на додану вартість за квітень 2005 року, в якій відобразило від'ємне значення суми податку в сумі 516 230 грн., яка підлягала бюджетному відшкодуванню.

25 червня 2005 року позивач подав уточнюючий розрахунок №9969, яким виправив помилку, допущену в декларації, зменшивши вказану суму на 430 грн. Після зменшення сума, яка підлягала відшкодуванню з Державного бюджету України, склала 515 800 грн.

За результатами комплексної виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" за період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2005 року, яка проводилася Алчевською об’єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області, складено акт від 02 вересня 2005 року №845/231-32804063, яким підтвердилася сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню 515 800 грн..

07 жовтня 2005 року й 20 жовтня 2005 року відділенням Державного казначейства України у місті Алчевську Луганської області частково відшкодувало податок на додану вартість по декларації за квітень 2005 року, перерахувавши на рахунок позивача 221794 грн. й 133372 грн., що разом склало 355 166 грн..

Залишок податку на додану вартість, що підлягав відшкодуванню з Державного бюджету України, склав 160 634 грн.

18 листопада 2005 року позивач звернувся до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області із заявою, в якій просив змінити напрямок відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень 2005 року, а саме залишок невідшкодованої суми спрямувати на зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість майбутніх податкових періодів.

29 березня 2006 року позивач звернувся із заявою, в якій знову змінив напрямок відшкодування - просив невідшкодовану суму перерахувати на його рахунок в установу банку.

Остання заява позивача Алчевською об’єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області залишена без задоволення.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач у декларації з податку на додану вартість за квітень 2005 року з урахуванням подальшого корегування правильно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню з Державного бюджету України за вказаний місяць. Однак, відшкодування суми у повному розмірі своєчасно не проведено, чим порушені права та законні інтереси позивача.

Крім того, уточнюючі розрахунки позивача від 29 березня 2006 року №3756 та №3757, на які посилався територіальний орган державної податкової інспекції як на підставу того, що залишок невідшкодованої суми за квітень 2005 року був використаний в рахунок податкових зобов’язань наступних періодів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки подані по деклараціях за серпень й вересень 2005 року і не мають відношення до коригування сум податку на додану вартість за квітень 2005 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7. зазначеної статті Закону в разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Пунктом 8.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та державного казначейства України від 02 липня 1997 рік №209/72 (z0263-97) , передбачено що, якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми податку на додану вартість у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України.

За квітень 2005 року виникла переплата товариством з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" податку на додану вартість, сума якої протягом місяця після подачі декларації не повністю відшкодована платнику податку з Державного бюджету України.

Відмовляючи у поверненні надмірно сплаченого податку на додану вартість суб’єкт владних повноважень порушив права та законні інтереси позивача.

Суди попередніх інстанцій правомірно поновили порушені права, стягнувши з Державного бюджету України в межах заявлених позовних вимог 160 604 грн..

Суд касаційної інстанції погоджується з судовими рішеннями в тому, що уточнюючі розрахунки позивача від 29 березня 2006 року №3756 та №3757, на які посилався територіальний орган державної податкової інспекції як на підставу того, що залишок невідшкодованої суми за квітень 2005 року був використаний в рахунок податкових зобов’язань наступних періодів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки подані по деклараціях за серпень й вересень 2005 року і не мають відношення до коригування сум податку на додану вартість за квітень 2005 року.

Інструкція "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року №276 (z0843-05) , на яку міститься посилання в касаційній скарзі, не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли до набрання нею чинності.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і направлення справи на новий судовий розгляд не вбачається.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 03 липня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.