Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Одеської області від 05 лютого 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року у справі №27/332-06-10544А за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехспецсервіс" про стягнення штрафних санкцій, -

У жовтні 2006 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ТОВ "Укртехспецсервіс" про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році.

Постановою господарського суду Одеської області від 05 лютого 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з подальшими змінами та доповненнями, встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону, в редакції що діяла до 23.02.2006р., працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України. Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадським організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Діючою редакцією ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з подальшими змінами та доповненнями, обов'язок пошуку підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань покладено на Державну службу зайнятості.

Відповідно до п. 14 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. N 314 (314-95-п) , з подальшими змінами та доповненнями, - підприємства /об'єднання/, установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно п. 5 "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів,

У відповідності з пунктом 1 Положення "Про Фонд соціального захисту інвалідів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434 (1434-2002-п) у складі Мінпраці діє Фонд соціального захисту інвалідів.

Пунктом 3 цього Положення передбачено, що одним з основних завдань Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п.п. 3 п. 4 та п.п. 3 п. 5 зазначеного Положення Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами сум штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та проводити перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що відповідальність за незабезпечення вказаних нормативів несуть керівники підприємств.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на Державну службу зайнятості (ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"), однак на час виникнення спірних правовідносин такий обов'язок було покладено на органи працевлаштування, що були перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в редакції що діяла до 23.02.2006 року.

Згідно акту "Перевірки виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на ТОВ "Укртехспецсервіс" № 42, складеного Одеським обласним відділенням Фонду 20.09.2006 року, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2005 рік на ТОВ "Укртехспецсервіс" склала 12 осіб.

Таким чином, згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на ТОВ "Укртехспецсервіс" у 2005 році мало бути працевлаштоване одного інваліда.

Згідно з розрахунком позивача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 року складають 1900 грн. та пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 102,03 грн.

Разом з тим, Наказом № 13/1К від 03.01.2005 року ТОВ "Укртехспецсервіс" було створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда на посаду - співробітник охорони-оператора ЕВМ та направлено відповідні Звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках по формі № 3-ПН до Малиновського районного центру зайнятості.

Зазначену вище форму статистичної звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості було затверджено Наказом Державного комітету статистики від 06.07.98 року № 244 (z0464-98) , який діяв під час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 1 січня 2006 року на підставі Наказу Держкомстату України від 30.11.2005р. № 392 (z1504-05) .

Як вибачається з листа Малиновського центру зайнятості від 22.09.2006 року № 1071 відповідач щомісячно надавав до центру зайнятості звіти по формі 3-ПН з вакансіями для інвалідів по професії "охоронець". На протязі 2005 року на підприємство були направлені З інваліда з метою працевлаштування, однак, від працевлаштування вони відмовились за станом здоров'я.

За таких обстав ин суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачем вжито всіх передбачених законодавством заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, а тому вірно визначено, що на останнього не може бути покладена відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушені норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Одеської області від 05 лютого 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.