Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року у справі №А7/237 за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського" до Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області про скасування рішення, -

В серпні 2006 року ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського" звернулось до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області про скасування рішення від 03.08.2006р. №252 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами у Дніпропетровській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.03.2001 року господарським судом Дніпропетровської області відносно позивача порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі про банкрутство позивача припинено 09.08.2006 року з набранням законної сили ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005р. у справі № Б 26/15/118/01.

Тобто, спірне рішення відповідача про застосування до позивача фінансових санкцій винесено в період дії мораторію на задоволення всіх вимог кредиторів. Виключення, передбачені ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на даний випадок не поширюються.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про теплопостачання", який набув чинності 06.07.2005 року державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) для суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та (або) використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії.

До 17.08.2006 року НКРЕ не затверджувала тарифи на виробництво теплової енергії, що виробляється ТЕЦ, ТЕС, АЕС.

Державна інспекція з контролю за цінами у Дніпропетровській області в касаційній скарзі посилається на те, що позивач мав застосовувати тариф в розмірі 85 грн. за 1 Гкал. з ПДВ, встановлений рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.09.2002 року № 2077, тоді як вказане рішення затверджує граничні рівні тарифів на послуги з теплопостачання, які надаються комунальними підприємствами міста, однак позивач не являється комунальним підприємством.

За наведених вище обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області відхилити, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.