Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

У липні 2006 року ПП ІКЦ "Консульт" звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова №249 від 02.06.2006р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством.

Постановою Господарського суду Харківської області від 20.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р., в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів ПП ІКЦ "Консульт" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування постановлених по справі рішень та прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Так, скаржник вважає, що судами не було враховано, обрахування відповідачем штрафних санкцій виходячи з суми нарахованих, а не сплачених, чи таких, що підлягали сплаті пенсійних внесків, що не відповідає вимогам п.5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 р.. Скаржник також наголошує, що у своїй діяльності керується положеннями Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. (727/98)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суду апеляційної інстанції, виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова правомірно прийняте оскаржуване рішення №249, оскільки несвоєчасність подання позивачем відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку за 2004 рік лише у 2006 році встановлена судом, підтверджена документально та не спростована позивачем. Розмір штрафу у сумі 2258,77 грн. застосований у відповідності до ст. 106 Закону №1058-ІV згідно даних самостійно узгоджених позивачем у звітах з 2004 рік.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно акту перевірки ПП ІКЦ "Консульт" №20 від 27.04.2006 року встановлено факт порушення терміну звітування відповідно до п.п.1 п. 13 ч. 1 Порядку формування та подання органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. На підставі зазначеного акту було прийняте оскаржуване рішення №249 від 02.06.2006р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку на підставі вимог п.5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким до підприємства було застосовано фінансові санкції у розмірі 2258 грн. 77 коп.

Згідно п. 4 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до п. 11 ст. 11 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. (z0064-04) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 (z0064-04) , платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків; оригінал розрахунку подається платником до органу Пенсійного фонду за місцем знаходження платника; розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

П. 5 ч. 9 ст. 106 вказаного Закону передбачає, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченою законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

П. 9.3.5 п. 9.3 ст. 3 вказаної Інструкції передбачена відповідальність за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, а також вказано, що при цьому складається рішення за формою згідно з додатком 17 цієї Інструкції і підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.

Оскільки ПП ІКЦ "Консульт" знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в Київському районі м. Харкова і з 1999 року по теперішній час є платником єдиного податку, то відповідно до п.1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відноситься до страхувальників, які згідно п.6 ч.2 ст. 17 цього Закону зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає, що ПФУ правомірно прийняте оскаржуване рішення №249, оскільки несвоєчасність подання позивачем відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку за 2004 рік лише у 2006 році підтверджені документально та не спростована позивачем.

У статті 18 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97ВР, яким разом із Законом № 1058-IV (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть в становлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Згідно ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами попередніх інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ПП ІКЦ "Консульт" відхилити, постанову Господарського суду Харківської області від 20.09.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.