Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої –Васильченко Н.В., суддів - Гончар Л.Я., Шкляр Л.Т., Фадєєвої Н.М, Харченка В.В., при секретарі Капустинському М.В., за участі представника позивача Фещенка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву постанову Господарського суду м. Києва від 17 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" до державної виконавчої служби м. Києва, третя особа – регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву про скасування постанови, -

Постановою Господарського суду м. Києва від 17 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року було задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Астейс" до державної виконавчої служби м. Києва, третя особа – регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву про скасування постанови в.о. начальника відділу примусового виконання рішень ДВС М.Києва Нижника С.В. від 30.03.06р. про скасування постанов головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби м. Києва № 371/1 від 14.03.06. та №371/1 від 24.03.06.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що скасовані оспорюваним рішенням постанови відповідали вимогам чинного законодавства та скасовані з перевищенням наданих законом повноважень.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 17 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ґрунтується на порушенні судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема норм статті сьомої Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Господарського суду міста Києва у справі № 30/11 від 03.11.05. було зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву включити до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, двоповерхову окремо розташовану будівлю їдальні загальною площею 1996, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, ринковою вартістю (за експертною оцінкою експертів ПП "Бізнес - Консалтинг"), 2 356 818, 00 грн.

Дана постанова Господарського суду міста Києва набрала законної сили 18.01.06.

На виконання постанови від 03.11.05. Господарським судом міста Києва 08.02.06. був виданий виконавчий лист по адміністративній справі № 30/11.

01.03.06. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби м. Києва у відповідності до ст. ст. 3, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" було відкрито виконавче провадження № 371\1.

Відповідно до вимоги державного виконавця від 01.03.06., яка була пред'явлена на підставі ст. ст. 6. 76. 87 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , було зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву виконати виконавчий лист у строк до 07.03.06.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву листом № 30-10 1775 від 06.03.06. повідомило Державну виконавчу службу м. Києва про неможливість виконання рішення суду.

14.03.06. Державною виконавчою службою м. Києва до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву було пред'явлено повторну вимогу щодо виконання виконавчого листа № 30/11 у строк до 17.03.06.

Крім того 14.03.06. Головним державний виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби м. Києва було прийнято постанову № 371/1, відповідно до якої на начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву - Збуржинського В.Ф., за невиконання без поважних причин виконавчого листа по адміністративній справі № 30\11 від 08.02.06., накладено штраф в сумі 340, 00 грн.

24.03.06. Державною виконавчою службою м. Києва до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву пред'явлено повторну вимогу щодо виконання виконавчого листа № 30/11 у строк до 31.03.06.

Також 24.03.06. державним виконавцем винесено постанову № 371/1 про накладення на в.о. начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву Трибрата В.Г. штрафу в сумі 340, 00 грн.

За результатами розгляду скарги виконуючим обов’язки начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби м. Києва Нижник С.В. було 30.06.06р. прийнято пос танову, відповідно до якої були скасовані постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби м. Києва № 371/1 від 14.03.06. та №371/1 від 24.03.06.

Підставами винесення оскаржуваного рішення зазначено :

постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби м. Києва № 371/1 від 14.03.06. та № 371/1 від 24.03.06. прийнято державним виконавцем без з'ясування причин невиконання виконавчого листа суду;

на момент пред'явлення вимоги до виконання, в наданому ТОВ виробнича фірма "Астейс" пакеті документів до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, було відсутнє погодження КМДА;

листом від 23.03.06. № 30-03/2313 Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву було направлено до Фонду державного майна України наданий ТОВ виробнича фірма "Астейс" пакет документів для розгляду та прийняття рішення щодо включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, двоповерхової окремо розташованої будівлі їдальні загальною площею 1996,5 кв. м. що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний. 119.

Суди першої та апеляційної інстанції підставами для задоволення позовних вимог зазначили наявність підстав для висновку про ухилення керівництвом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від виконання судового рішення.

При цьому сиди першої та апеляційної інстанції послалися на статтю четверту Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні "Черемшина".

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Отже, зазначена правова норма встановлює саме коло суб’єктів, які можуть виступати продавцями державного майна.

Натомість згідно з статтею сьомою вищезазначеного Закону Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом або викупу.

Згідно з частиною другою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації) від 13 грудня 2000 року №14-рп/2000 (v014p710-00) положення частини п'ятої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.

В матеріалах справи наявні клопотання РВ ФДМУ по м.Києву, адресовані відповідачу, про звернення до господарського суду для надання роз’яснень стосовно виконання рішення, та про зупинення виконавчого провадження з цих підстав (а.с.15, 48, 89).

Стаття 87 Закону України "Про виконавче провадження" надає державному виконавцю право застосовувати штрафні санкції лише у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення.

Разом з тим зазначеної обставини суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили, не надали їй належної правової оцінки в контексті статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" згідно з яким виконавче провадження може бути зупинено, зокрема, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

При таких обставинах колегія суддів дійшла думки, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про підставність заявлених позовних вимог є передчасним, оскільки ґрунтується на неповно досліджених обставинах справи.

Отже ухвалене по справі рішення не встановило дійсний характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами і, як наслідок, судом невірно застосовані норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити частково .

Постанову Господарського суду м. Києва від 17 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року по справі № 30/412-А скасувати, справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.