Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуОСОБА_1. на постанову апеляційного суду АР Крим від 04.07.2007 у справі за позовомОСОБА_1. до військової частини А 0156 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення, -

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 0156 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення за 2000 - 2006 роки.

Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 18.04.2007 позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з військової частини А 0156 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість невиданого продовольчого пайку в сумі 15 078,19грн., компенсацію за несвоєчасність виплати у сумі 4 986,5грн., судові витрати в сумі 51грн. Стягнуто з військової частини А 0156 на користь держави судовий збір в сумі 149,65грн. Списано наведені суми з відповідного реєстраційного рахунку військової частини А 0156 через органи Державного казначейства України в АР Крим.

Постановою апеляційного суду АР Крим від 04.07.2007 апеляційну скаргу військової частин А 0156 було задоволено. Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 18.04.2007 було скасовано, у задоволенні позовуОСОБА_1відмовлено.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду АР Крим від 04.07.2007 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Згідно статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.

Відповідно до пункту 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 (1459-14) , було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Таким чином суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що оскільки законодавством України було припинено виплату грошової компенсації замість продовольчих пайків та речового майна, з березня 2000 року, вимоги позивача є безпідставними.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову, якщо на цьому наполягаю одна із сторін. Враховуючи, що військова частина А 0156 у запереченнях на адміністративний позов просила відмовити у задоволенні позову з причин пропуску строку звернення до суду та не наведення причин поважності цього пропуску, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду АР Крим від 04.07.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0156 про стягнення грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.