Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

У січні 2007 року ТОВ "МОНОЛІТ-ОПТОС" звернулось з позовом до Луганської міської ради про визнання недійсним рішення №9/37 від 05.09.2006р. "Про надання ЗАТ "Фінансист" згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення за адресою: вул. Оборонна, 20-г та під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення за адресою: вул. Оборонна, 20-ж.

Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 29.01.2008р. позов задоволено повністю.

Суд виходив з того, що відповідач надав згоду на розроблення проектів відведення земельних ділянок ЗАТ "Фінансист" помилково вважаючи його власником розташованих на них об’єктів нерухомості на підставі постанови Луганського апеляційного господарського суду від 06.05.2006 року, яка на день прийняття відповідачем оспорюваного рішення була скасована постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2006 року, а отже прийняте ним рішення не відповідає вимогам закону.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008р. рішення першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши нові докази, прийшов до висновку про те, що ТОВ "МОНОЛІТ-ОПТОС" на час розгляду справи й вирішення справи судом першої інстанції не мало документально підтвердженого права ставити питання про порушення Луганською міською Радою прийняттям спірного рішення своїх прав, свобод чи інтересів.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008р. ТОВ "МОНОЛІТ-ОПТОС" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права відповідач ставить питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008р. і винесення нового рішення в якому в задоволенні позову просить відмовити.

Так, скаржник вважає, що судом першої інстанції під час підготовчого провадження з’ясовувалось якими доказами обґрунтовуються вимоги та заперечення осіб по справі та надавався достатній час для подання цих доказів. Однак, суд апеляційної інстанції в порушення ч. 2 ст. 195 КАС України визнав обґрунтованим ненадання третьою особою доказів до суду першої інстанції і досліджував їх з порушенням вимог КАС України (2747-15) . Також скаржник наголошує, що ухвала Господарського суду Луганської області від 01.08.2006 року №1/05-кр та наказ Господарського суду від 01.08.2006 року №1/05 про визнання за ТОВ "МОНОЛІТ-ОПТОС" права власності на спірні об’єкти нерухомості не оскаржені та не скасовані.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ "Фінансист" постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008р. вважає законною, прийнятою з додержанням норм процесуального та матеріального права, а доводи касаційної скарги ТОВ "МОНОЛІТ-ОПТОС" необґрунтованими та безпідставними. Розгляд апеляційною інстанцією наданого ЗАТ "Фінансист" доказу (рішення третейського суду від 20.12.2006р.) не суперечить нормам адміністративного судочинства. Також сторона наголошує, що відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, а відповідно до єдиного державного реєстру право власності за спірними об’єктами нерухомості зареєстровано за ЗАТ "Фінансист".

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що 05.09.2006 року Луганською міською радою прийняте рішення №9\37, яким ЗАТ "Фінансист" надається згода на розроблення проектів відведення земельних ділянок під розміщені будівлі та споруди, будівництво та розміщення будівель та споруд адміністративно-побутового призначення площею 0,8502 га за адресою вул. Оборонна, 20-г, та площею 1,0502 га за адресою вул. Оборонна, 20-ж, в м. Луганську. Підставами прийняття рішення були клопотання ЗАТ "Фінансист" про надання йому дозволу на реконструкцію будівель та споруд, розташованих за адресою: вул.Оборонна, 20-г та 20-ж, та про передачу в оренду на 49 років земельної ділянки, на якій розміщені вказані будівлі та споруди, які будуть реконструюватися, а також дані про те, що будівлі та споруди на підставі рішення Луганського апеляційного господарського суду від 06.05.2006 року належать йому на праві власності.

Таким чином, надаючи згоду на розробку проекту відведення земельних ділянок, відповідач вважав, що ЗАТ "Фінансист" є власником розміщеної на цих ділянках нерухомості.

Однак, вищезазначена постанова Луганського апеляційного господарського суду від 06.05.2006 року про визнання права власності на нерухоме майно 22.06.2006 року постановою Вищого господарського Суду України у справі №14/315пн була скасована та залишено без змін рішення господарського суду Луганської області від 15.02.2006 року в частині відмови ЗАТ "Фінансист" в позові про визнання права власності на зазначені будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Асоціація спеціалістів в аграрній сфері "Третейська ініціатива" від 10.11.2005 року у справі № 1\05-кр за позивачем визнано право власності на зазначені об’єкти нерухомого майна. На підставі ухвали господарського суду Луганської області від 01.08.2006 року №1\05-кр позивачу був виданий наказ господарського суду від 01.08.2006 року №1\05-кр про визнання за ним права власності на вищевказані об’єкти нерухомості.

Суд першої інстанції обґрунтувавши рішення вищенаведеними обставинами задовольнив позов ТОВ "МОНОЛІТ-ОПТОС".

Згідно ч.2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Матеріалами справи стверджується, що ЗАТ "Фінансист" обґрунтувало неможливість надання нового доказу в суд першої інстанції (представником третьої особи неодноразово у зв’язку із хворобою заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи).

Реалізуючи надані процесуальним законом повноваження, суд апеляційної інстанції дослідив наданий ЗАТ "Фінансист" доказ - рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Асоціація спеціалістів в аграрній сфері "Третейська ініціатива" від 20.12.2006 року у справі № 2/06-лг, яким рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Асоціація спеціалістів в аграрній сфері "Третейська ініціатива" від 10.11.2005 року у справі №1\05-кр скасовано, а за ЗАТ "Фінансист" визнано право власності на зазначені спірні об’єкти нерухомого майна.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що дослідження судом апеляційної інстанції нового доказу не суперечить нормам Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Рішенням третейського суду від 20.12.2006р. право власності на спірні об’єкти нерухомості було визнано за третьою особою ЗАТ "Фінансист". В єдиному державному реєстрі право власності за спірними об’єктами нерухомості зареєстровано за ЗАТ "Фінансист".

Обґрунтовуючи позов ТОВ "МОНОЛІТ-ОПТОС" посилалось на належність йому на праві власності об’єктів нерухомості. Проте, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, на час подання адміністративного позову та винесення Краснолуцьким міським судом Луганської області рішення у справі, доказів які б свідчили про право власності на нерухоме майно скаржник не мав.

Отже, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що за відсутності у позивача на момент звернення з позовом (23.01.2007р.), та в процесі розгляду справи і винесення рішення судом першої інстанції документально підтвердженого права на об’єкти нерухомості, прийняття Луганською міською Радою рішення №9/37 05.09.2006р. жодним чином не порушувало його права, свободи та інтереси.

Посилання позивача в скарзі на те, що ухвалою Луганського обласного відділення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Асоціація спеціалістів в аграрній сфері "Третейська ініціатива" від 23.04.2008р. переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано рішення від 20.12.2006р. не може бути прийнято колегією суддів до уваги, поскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ОПТОС" – залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.