Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

У липні 2006 року ТОВ "Техкард-Сервіс" звернулось з позовом до Бориспільської митниці про скасування рішення Бориспільської митниці про визнання митної вартості товарів №1658 від 31.05.2006р., зобов’язання відповідача провести митне оформлення пластикових карток із застосуванням митної вартості згідно ВМД №122000106/6/011173 від 31.05.2006р. та повернути з державного бюджету на користь позивача суму переплачених коштів у розмірі 6464 грн. (мито - 2020 грн. та ПДВ – 4444 грн.)

Постановою Господарського суду м. Києва від 27.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2006р., в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням судів ТОВ "Техкард-Сервіс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права позивач ставить питання про скасування постановлених по справі рішень та прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Так, скаржник вважає, що суди неповно встановили обставини по справі та прийняли рішення з порушенням ст. ст. 264- 266 Митного кодексу України. А також наголошує, що оскільки до Бориспільської митниці були подані всі документально підтверджені дані стосовно митної вартості товарів, то застосування резервного методу оцінки відповідачем при визначенні митної вартості товарів є грубим порушенням чинного законодавства.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів є законними та обґрунтованими, а посилання позивача хибними. Бориспільською митницею при визначенні митної вартості пластикових карток, ввезених позивачем, були дотримані всі вимоги Митного кодексу України (92-15) щодо вибору та застосування резервного методу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суду апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не були доведені порушення з боку Бориспільської митниці вимог митного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, між DZ card (Thailand) Ltd. та ТОВ "Техкард-Сервіс" укладено контракт №1 від 28.11.2005р., за умовами якого ТОВ "Техкард-Сервіс" купує у DZ card (Thailand) Ltd. пластикові картки, далі - товар, в кількості згідно специфікації та цінами, що вказані в додатках до даного контракту, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1 контракту).

Згідно додатку №17 від 24.03.2006р. до контракту №1 від 28.11.2005р. продажу підлягав товар на загальну суму 25390,00 доларів США.

На виконання контракту № 1 та додатку № 17 до нього від DZ card (Thailand) Ltd. до аеропорту "Бориспіль" відповідно до авіаційної накладної №870-0036 1561 від 29.05.2005р. надійшов вантаж - пластикові картки 35402 в кількості 100000 штук та пластикові картки 35403 в кількості 10000 штук.

Для здійснення митного оформлення пластикових карток відповідно до авіаційної накладної №870-0036 1561 від 29.05.2005р. ТОВ "Техкард-Сервіс" була надана до Бориспільської митниці вантажна митна декларація №122000106/6/011173 від 31.05.2006р. відповідно до якої загальна вартість вантажу становила 53833,00 грн.

Бориспільська митниця зазначила що, при перевірці правильності визначення митної вартості для нарахування митних та інших обов'язкових платежів, в результаті порівняльного аналізу декларована позивачем митна вартість пластикових карток Маеstro (0,083 доларів США за одиницю товару) виявилася значно нижчою, ніж вартість за фактами митних оформлень пластикових карток для банкоматів, що містилася в ціновій базі даних Держмитслужби України (не менше 0,11 доларів США за одиницю товару), у зв'язку з чим виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Рішенням № 1658 від 31.05.2006 щодо визначення митної вартості товару (митна оцінка) до ВМД № 122000106/6/011173 від 31.05.2006р. Бориспільська митниця самостійно визначила митну вартість товару в розмірі 74 033,00 грн.

Згідно ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання деклара ції митної вартості.

Нарахування мита та податку на додану вартість при митному оформленні товару здійснюється виходячи з митної вартості товару.

Пунктом 18 Порядку декларування митної вартості, що переміщується через митний кордон України, передбачено, що у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені Митним кодексом України (92-15) , на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до ст. 266 Митного кодексу України здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Статтею 273 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Як вбачається із матеріалів справи, митна оцінка вартості пластикових карток, ввезених ТОВ "Техкард-Сервіс", здійснена Бориспільською митницею за резервним методом відповідно до ч. 7 ст. 266 Митного кодексу України. Як зазначено в оспорюваному рішенні попередні методи не застосовані у зв'язку з невиконанням умов ст.ст. 267-269, 271-272 цього Кодексу. Для визначення митної вартості шляхом застосування резервного методу Бориспільською митницею була використана інформація цінової бази даних, а саме: ВМД №122000106/6/005173 від 16.03.2006р. та інвойс №ЕХ 0605/050 від 26.05.2006р.

Визначення митної вартості товару здійснювалось на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України №1375 від 28.08.2003р. "Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" (1375-2003-п) .

Про використання резервного методу та про визначену митну вартість товару відповідач, на вимогу позивача, повідомив його листом №16-03/944 від 05.06.2006р.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Бориспільська митниця приймаючи оспорюване рішення діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачений ст.ст. 266, 273 Митного кодексу України, Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та Порядком роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

У відповідності до ч. 5 ст. 264 Митного кодексу України у випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов’язаний відшкодувати декларанту суму надміру сплачених податків і зборів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції, стосовно того, що на момент розгляду справи відсутнє остаточне рішення митного органу вищого рівня або суду щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, а також правомірність визначення митної вартості відповідачем, підстави для повернення декларанту сум надмірно сплачених, як вважає позивач, податків і зборів відсутні.

Згідно ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкард-Сервіс" відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 27.09.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2006р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.