Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.І.,

Мироненка О.В.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій, -

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є учасником бойових дій, а тому відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач у 2003 році згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 26 грудня 2002 року № 380-IV (380-15) виплатив йому 90 грн., у 2004 році згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27 листопада 2003 року № 1344-ІV (1344-15) виплатив грошову допомогу в розмірі 120 грн. та у 2005 році в розмірі 250 грн. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV (2285-15) .

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив стягнути з відповідача невиплачену грошову допомогу за 2003-2005 роки у розмірі 3963,45 грн.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 вересня 2006 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради на це рішення місцевого суду залишено без розгляду.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не дотримано процесуального строку.

Такий висновок відповідає вимогам чинного процесуального законодавства і наявним матеріалам справи.

Згідно із ч.ч.3, 5 ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У відповідності із ч.6 ст. 186 КАС України, заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як видно з матеріалів справи, 04 серпня 2006 року Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради подало заяву про апеляційне оскарження постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2006 року, тобто з пропуском процесуального строку. Апеляційна скарга подана Управлінням 08 серпня 2006 року.

При цьому Управління не порушувало питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради, як таку, що подана із пропуском процесуального строку.

Доводи касаційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.

Щодо вимог касаційної скарги про скасування постанови місцевого суду, то таке питання в силу ч.1 ст. 211 КАС України не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки згадане судове рішення в апеляційному порядку не переглядалось.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 вересня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.