Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кобилянського М.Г.

Нечитайла О.М.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 02.09.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 та постанову господарського суду Харківської області від 06.04.2006

у справі № АС-41/09-06

за позовом ТОВ "Український науково-технічний центр промислового проектування та Інжинірингу"

до ДПІ у Київському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ТОВ "Український науково-технічний центр промислового проектування та інжинірингу", звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинним та скасуванням податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0002002320/0 від 22.12.2005р., яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 384 718,00 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 06.04.2006, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 у справі № АС-41/09-06, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) позивачем за період з 01.10.2004р. по 01.10.2005р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 2881/23-3/32436805 від 16.12.2005р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0002002320/0 без зазначення дати його винесення. Друкарська помилка в зазначенні дати була виправлена ДПІ шляхом направлення на адресу позивача рішення №611/10/23-304 від 25.01.2006р. "Про внесення змін до податкового повідомлення-рішення № 0002002320/0 від 22.12.2005р." Таким чином, датою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є 22.12.2005р.

Оскаржуваним податковим повідомленням рішенням №0002002320/0 від 22.12.2005р. позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 384718,00грн., у тому числі 306800,00грн. основного платежу та 77918,00грн. штрафної санкції.

В своїй касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова наголошує на тому, що технічна документація відповідно переліку додатків №№ 19,24,29,34 (до акту перевірки не були додані) введена у господарський обіг як об'єкт права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів з порушенням "Порядку застосування типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затвердженого наказом Мінфіну України № 732 (z1580-04) від 22.11.2004р., що технічна документація не засвідчена відповідними патентами та свідоцтвами як об'єкт інтелектуальної власності та безпідставно віднесена до складу нематеріальні активи та що в порушення пп.8.1.2, п.8.3.9, п.8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР підприємством завищена сума амортизаційних відрахувань.

Проте с такими висновками відповідача погодитися не можна з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, за період 2003-2005 років позивачем було придбано за договорами 46 комплектів технічної документації для використання у власній господарській діяльності.

Згідно Статуту підприємства позивача, зокрема пп.2.2.3, предметом діяльності товариства є наукова, науково-дослідницька, науково-технічна, науково-виробнича, проектно-винахідна та конструкторська діяльність та послуги, а також діяльність в області нових технологій:

- проведення науково-дослідних та конструкторських робіт;

- розробка та модернізація приладів, апаратів, вимірювальних систем, станків та автоматизованих ліній, і вузлів та елементів обчислювальної техніки тощо;

- надання послуг з модернізації технічної документацій та перенесення її на електронні носії, тощо.

Згідно довідки № 5326 з ЄДРПОУ основний вид діяльності підприємства за КВЕД - дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про науково-технічну інформацію" від 25.06.93 року № 3322-ХІІ конструкторська документація разом з патентною документацією, нормативно-технічною документацією, науково-технічною літературою і т.д. є одним з видів науково-технічної інформації. Відповідно до ст. 2 Закону про НТІ науково-технічна інформація складає об'єкт права інтелектуальної власності.

Відповідно до статей 5- 7 Закону України "Про науково-технічну інформацію" право власності на конструкторську документацію може належати державі, громадянам і юридичним особам. При цьому суб'єктами правовідносин в області науково-технічної інформації відповідно до ст. 3 Закону України "Про науково-технічну інформацію" признаються як громадяни і юридичні особи України, так і іноземні громадяни і юридичні особи, а також міжнародні організації і громадяни без громадянства.

Згідно ст.ст. 6, 15, 16 Закону України "Про науково-технічну інформацію" право власності на конструкторську документацію є відчужуваним і може бути передане від одного власника до іншого. При цьому умови передачі визначаються або відповідним договором, або чинним законодавством (у випадку, наприклад, спадкоємство).

Статтею 11 Закону про НТІ, право власності на КД може бути зареєстроване. При цьому обов'язковій реєстрації і обліку підлягають результати науково-технічної діяльності, створені за рахунок державних коштів. Результати науково-технічної діяльності, створені за рахунок громадян і юридичних осіб можуть бути зареєстровані на добровільній основі в державному органі науково-технічної інформації.

Відповідно до пункту 1.2. ч.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нематеріальні активи - об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, передбаченому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку".

Пунктом 8.1.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого застосування. Отже, нематеріальні активи виступають разом з основними фондами самостійним об'єктом амортизації.

Амортизаційні відрахування по нематеріальним активам повинні нараховуватись відповідно п. 8.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . Та як було вказано вище відповідно до п. 8.1.2 всі витрати на нематеріальні активи їх виготовлення чи придбання підлягають амортизації.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що суди дійшли вірного висновку про безпідставне донарахування позивачу податку на прибуток у 2004-2005 роках.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова задоволенню не підлягає, а ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 та постанова господарського суду Харківської області від 06.04.2006 у справі № АС-41/09-06– залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Х аркова залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 та постанову господарського суду Харківської області від 06.04.2006 у справі № АС-41/09-06– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.