Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації) про стягнення суми за касаційною скаргою УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2007 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення.

Вимоги обґрунтовував тим, що він з 1992 року був інвалідом 3-ої групи, а з 24 серпня 2006 року - інвалідом 2-ої групи, відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796) має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати періодично підвищувався, але відповідач при виплаті допомоги ці обставини не брав до уваги та у період з 2001 по 2005 роки виплачував йому щорічну допомогу в розмірі, встановлену постановами Кабінету Міністрів України.

Вважає, що такі розміри щорічної допомоги визначені без урахування положень статті 48 Закону № 796.

Просив стягнути з УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації заборгованість з виплати щомісячної допомоги на оздоровлення - в сумі 43200,00 грн.

Постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.

Визнано дії УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації неправомірними.

Стягнуто з УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації на користь ОСОБА_1. недоплачені суми на оздоровлення у розмірі 4320,00 грн.

Зобов'язано УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації надалі щорічно виплачувати ОСОБА_1. компенсацію на оздоровлення згідно зі статтею 48 Закону № 796.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2007 року апеляційну скаргу УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації залишено без задоволення, а постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 листопада 2006 року - без зміни.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду у справі прийняте з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, його визнано з 1992 року інвалідом 3 групи та з 24 серпня 2006 року - інвалідом 2 групи за захворюванням, яке пов'язане з наслідками Чорнобильською катастрофою. У 2001-2004 роках УПСЗН ОСОБА_1. було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 21,50грн., а у 2005 році - 90,00 грн.

Відповідно до статті 48 Закону № 796 інвалідам третьої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Положеннями Закону № 796 України визначено основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки, відповідно до частини першої статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Законом № 796 Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще в 1996 році Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, а тому, не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки в наступному будь-яких рішень із цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796 та положення інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на кожен рік.

Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину третю статті 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796, є безпідставним.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що Законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2001 рік", "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік", "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік", "Про Державний бюджет України на 2004 рік", "Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати неодноразово збільшувався і тому, дії УПСЗН щодо фактично проведених позивачу виплат на оздоровлення за період 2001-2005 років є неправомірними.

Зазначивши в рішенні про зобов'язання УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації надалі щорічно виплачувати ОСОБА_1. компенсацію на оздоровлення згідно зі статтею 48 Закону Закон № 796, суди попередніх інстанцій допустили помилку, оскільки прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його на майбутнє є передчасним, а тому така вказівка підлягає виключенню із резолютивної частини постанови Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 листопада 2006 року.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів та встановлених обставин справи.

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

За правилами частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про стягнення суми - без зміни, виключивши з резолютивної частини постанови суду першої інстанції вказівку про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області надалі щорічно виплачувати ОСОБА_1. компенсацію на оздоровлення згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

З оригіналом згідно