Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого - судді -Панченка О.Н.,

суддів Бутенка В.І.,

Сороки М.О.,

Панченка О.І.,

Штульмана І.В.,

при секретарі Мацюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної разової допомоги учаснику бойових дій та моральної шкоди, -

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що він є учасником бойових дій та відповідно до п.22 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) йому, як учаснику бойових дій, щорічно до 05 травня повинна надаватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Але всупереч вимогам ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" та п.3 ст. 2 Конституції України, призначена грошова допомога за 1999-2006 роки виплачувалась не в повному обсязі. Загальна сума недоплати становить 9004 грн. 60 коп.

Посилаючись на порушення права на виплату, позивач просив суд стягнути з відповідача щорічну разову допомогу за період 1999-2006 роки у сумі 9004 грн. 60 коп., а також моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2006 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за період 2004-2006 років в розмірі 4123 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2006 року це судове рішення змінено в частині розміру грошової допомоги, що підлягає стягненню та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації на користь позивача одноразову грошову допомогу в розмірі 1660 грн.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником бойових дій.

Однак всупереч вимог ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ відповідач здійснював виплати щорічної одноразової допомоги до 5 травня не у розмірах, встановлених цим законом, а в розмірах, передбачених законами України "Про Державний бюджет на відповідні роки".

Згідно із ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоуправління, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на зазначену вище допомогу.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами прийняті законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.