Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді Панченка О.Н.,

суддів: Панченка О.І., Бутенка В.І., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

при секретарі: Мацюк Т.С.,

за участю представника ПП "Будівельна фірма "Каріатида" Яблонської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради, виконавчого комітету ради та приватного підприємства "Будівельна фірма "Каріатида" про усунення перешкод в користуванні майном, відновлення прав та стягнення моральної шкоди, -

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що згідно із розпорядженням Кременчуцької міської ради №410 від 30.03.1994 року їй в постійне користування було надано земельну ділянку площею 1000 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 за умови зведення будинку до 01.04.1997 року.

У вересні 1994 року на виконання листа головного архітектора м. Кременчука позивачка зупинила будівництво житлового будинку і планування земельної ділянки до завезення ґрунту та будівництва підпірної стіни до оформлення необхідних документів.

Наприкінці 2003 року їй стало відомо, що рішенням сесії Кременчуцької міської ради від 23.10.2003 року виділена раніше їй земельна ділянка була передана у користування ПП "Будівельна фірма "Каріатида", яке уклало із Кременчуцькою міською радою договір оренди землі від 24.10.2003 року на строк до 01.10.2004 року, а потім договір оренди від 07.11.2004 року строком дії до 01.11.2009 року.

Посилаючись на те, що при прийнятті вищевказаних рішень та укладенні договорів було порушено її право, оскільки вони суперечать чинному законодавству, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними та скасувати рішення Кременчуцької міської ради від 23 жовтня 2003 року про надання ПП "Будівельна фірма "Каріатида" в оренду до 01.10.2004 року земельної ділянки для будівництва адміністративно-побутового корпусу з блоком складських приміщень та боксового гаражу по АДРЕСА_1, визнати недійсними договори оренди землі від 24.10.2003 року та від 07.11.2004 року, укладені між Кременчуцькою міською радою та ПП "Будівельна фірма "Каріатида" щодо оренди земельної ділянки площею 2624 кв.м. за вищевказаною адресою, зобов'язати ПП "Будівельна фірма "Каріатида" звільнити земельну ділянку площею 1000 кв.м. та передати її позивачці у користування, зобов'язати Кременчуцьку міську раду та виконавчий комітет Кременчуцької міської ради вивезти будівельні матеріали і перевести земельну ділянку в первісний стан, зобов'язати виконком винести рішення про зупинення робіт на земельній ділянці пл. 1000 кв.м., які проводяться ПП "Будівельна фірма "Каріатида" та стягнути з Кременчуцької міської ради та виконавчого комітету солідарно 100 000 грн. завданої їй моральної шкоди.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 серпня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 листопада 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано постанову районного суду, а провадження по справі закрито.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду в частині закриття провадження по справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, колегія суддів апеляційного суду обгрунтовано виходила з тих міркувань, що між сторонами виник спір про право, який належить вирішувати за правилами цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з вимогою про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки, в яких міська рада та її виконавчий комітет виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як учасники господарсько-правових зобов'язань, а саме - орендодавці, наділені такими ж правами і обов'язками, як і орендар. Таким чином, в даному випадку відсутній факт здійснення відповідачами владних управлінських функцій, що є однією зі складових публічно-правового спору, а тому зазначений спір не є адміністративним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції згідно ст. 157 КАС України вірно визначився із необхідністю закриття провадження у даній справі, проте залишив поза увагою той факт, що позивач звернувся з первісною позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства. Розгляд справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , який набрав чинності з 01.09.2005 року, суд помилково розпочав з власної ініціативи, без будь-яких клопотань з боку позивача чи відповідача, а відтак справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 листопада 2006 року змінити, доповнивши її резолютивну частину четвертим абзацом наступного змісту:

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.