Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої – Васильченко Н.В., суддів – Бим М.Є., Гордійчук Н.В., Матолича С.В., Фадєєвої Н.М., при секретарі Капустинському М.В., за участі представника відповідача Семеленко В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного геофізичного підприємства "Укргеофізика"" в особі Дніпропетровської геофізичної експедиції "Дніпрогеофізика"на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року у справі за позовом державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Дніпропетровської геофізичної експедиції "Дніпрогеофізика" до прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії, -

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" в особі Дніпропетровської геофізичної експедиції "Дніпрогеофізика" до прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.

Зазначені судові ухвали мотивовано непідвідомчістю заявлених вимог суду адміністративної юрисдикції, оскільки позивачем оскаржувалася бездіяльність прокуратури, що стосувалася порушення кримінальної справи.

Не погоджуючись з зазначеними судовими ухвалами Дніпропетровська геофізична експедиція звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року.

В обґрунтування скарги посилається на невірне застосування судами норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти на всебічності дослідження обставин справи та вірного застосування норм матеріального права, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно з пунктом шостим розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , в редакції Закону України від 06.10.2005 р. N 2953-IV (2953-15) , яка набула чинності з 1 листопада 2005 року, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Позивач, який має статус юридичної особи звернувся з позовом до відповідача – прокуратури, яка також має такий статус. Отже, правосуб’єктність сторін у справах, які були підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , було дотримано.

Вирішуючи поставлене у скарзі питання, колегія суддів виходила з наступного.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами. Кримінально-процесуальний кодекс України (1001-05) встановлює можливість оскарження до суду в порядку кримінального судочинства постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 236-1), постанови про закриття справи (ст. 236-5), постанови про порушення справи (ст. 236-7).

За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.

Оскільки Кримінально-процесуальний кодекс України (1001-05) не передбачає можливості розгляду в порядку кримінального судочинства спорів про бездіяльність суб'єктів владних повноважень, то такі спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) однією з передумов можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності також визначено відсутність встановлення Конституцією чи законами України іншого порядку судового провадження (частина друга статті другої), то позов про визнання недійсною вимоги прокурора мав розглядатися у окружному адміністративному суді, а до початку його діяльності – у господарському суді.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з направленням справи для вирішення питання прийняття позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України –

Касаційну скаргу державного геофізичного підприємства "Укргеофізика"" в особі Дніпропетровської геофізичної експедиції "Дніпрогеофізика" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання прийняття позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.