Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої – Васильченко Н.В., суддів – Бим М.Є., Гордійчук Н.В., Матолича С.В., Фадєєвої Н.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку та заступника прокурора Луганської області на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2007 року у справі за позовом прокурора міста Сєвєродонецька в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку до Луганської обласної філії державного підприємства "Спецсервіс" про стягнення, -

Постановою Господарського суду Луганської області від 13 листопада 2006 року було задоволено позов прокурора міста Сєвєродонецька в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку до Луганської обласної філії державного підприємства "Спецсервіс" про стягнення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не було забезпечено збереження безхазяйного майна, яке перейшло у власність держави та було передане на зберігання відповідачу.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2007 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасоване та прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд апеляційної інстанції послався на те, що позивачем не доведено обставину визнання переданого позивачу майна безхазяйним, передачі майна у власність держави.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у місті Сєвєродонецьку та заступник прокурора Луганської області звернулися з касаційною скаргою, у яких просять скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2007 року, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Зазначеними правовими нормами передбачено випадки відмови власника від речі (ст. 336), набуття особою права власності на знахідку (ст. 338), набуття права власності на бездоглядну домашню тварину (ст. 341), набуття права власності на скарб (ст. 343).

Отже, зазначені норми не регламентують набуття права власності державою, натомість встановлюють порядок набуття права власності особою.

Оскільки вимоги заявлено про стягнення вартості майна, що перейшло у власність держави (а не ДПІ), то є правомірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання майна власністю держави з огляду на відсутність доказів на підтвердження обставини виникнення такого права.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку та заступника прокурора Луганської області відхилити, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.