К-29851/06 Про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - 03.02.2009 Прийняття

Заявлено позовні вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від10.01.2006 №44 як на посадову особу – начальника Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.ст. 175, 188 КпАП України, і призначено стягнення у вигляді штрафу в сумі 170грн.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від22.05.2006 №2-а-69/2006 - позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував свою постанову тим, що при вирішенні адміністративної справи по суті відповідачем не враховано, що приміщеннями, у яких виявлено порушення правил протипожежної безпеки, Контрольно-ревізійне управління в Чернігівській області користується на підставі договорів оренди. Отже, в силу п.1.2 наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України №161 від22.08.2005 "Про затвердження переліку однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають облаштуванню автоматичними установками пожежегасіння та пожежної сигналізації", встановлення у цих приміщеннях автоматичних установок пожежегасіння та пожежної сигналізації обов’язком орендодавця, т.я. у договорах оренди даних приміщень на Контрольно-ревізійне управління в Чернігівській області такий обов’язок не покладено.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від03.08.2006 посправі№2-а-69/2006(22а-435/2006) - постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від22.05.2006 скасовано, позов задоволено частково.

При цьому судом встановлено, що підставою нарахування штрафної санкцій стало те, що 09.11.2005 в присутності посадових осіб вищевказаного управління державними інспекторами Чернігівського міського відділу ГУ МНС України в Чернігівській обл. було проведено пожежно-технічне обстеження приміщень Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області, що розташоване за адресою: м.Чернігів, вул.Бєлінського,11, Контрольно-ревізійного відділу м.Чернігова, що знаходиться за адресою: м.Чернігів, вул.Щорса,19, Контрольно-ревізійного відділу Чернігівського району, що розташоване за адресою: м.Чернігів, вул.Шевченка,48. В результаті цих обстежень було виявлено низку порушень вимог, встановлених законодавством про пожежну безпеку, в т.ч.: незабезпечення всіх вищевказаних приміщень первинними засобами пожежегасіння відповідно до чинних норм; невідокремлення електричних розеток в цих приміщеннях від спалимих конструкцій шаром негорючого матеріалу; захаращення меблями шляхів евакуації з четвертого поверху приміщення Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області; невідокремлення електромережі від спалимих конструкцій шаром негорючого матеріалу у приміщенні Контрольно-ревізійного відділу Чернігівського району. В зв'язку з виявленням даних порушень, 14.11.2005 посадовими особами, які проводили вищевказані перевірки, на адресу відповідача було винесено три приписи з пропозицією усунути виявлені недоліки в термін до 19.12.2005. Ці приписи 05.12.2005 та 06.12.2005 було вручено ПодолякуМ.М. під розпис.

16.12.2005 Контрольно-ревізійне управління в Чернігівській області направило відповідачеві лист, у якому поінформувало про хід усунення зазначених вище порушень правил пожежної безпеки. У ньому зазначалося, що вказані у приписах заходи, які не потребують капітальних вкладень, виконано максимально, а інші буде усунуто після отримання цільового фінансування з Головного контрольно-ревізійного управління України.

Однак в результаті контрольних перевірок виконання вищевказаних приписів, що мали місце 19.12.2005, посадовими особами Чернігівського міського відділу ГУ МНС України в Чернігівській області було встановлено невиконання даних приписів в частині забезпечення всіх вищевказаних приміщень структурних підрозділів Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області первинними засобами пожежегасіння відповідно до чинних норм, відокремлення електричних розеток в них від спалимих конструкцій шаром негорючого матеріалу, звільнення від меблів шляхів евакуації приміщення Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області з четвертого поверху, відокремлення у приміщенні Контрольно-ревізійного відділу Чернігівського району електромережі від спалимих конструкцій шаром негорючого матеріалу.

При цьому судами, враховуючи ст. 188-8 КпАП України, визнано, що ПодолякоМ.М., як посадова особа-начальник Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області не виконав вказані вище приписи у повному обсязі, а саме: не забезпечив приміщення первинними засобами пожежегасіння згідно з встановленими нормами, не звільнив від меблів шляхи евакуації з четвертого поверху, не відокремив у них електромережу та електричні розетки від спалимих конструкцій шаром негорючого матеріалу, що є порушенням пп. 6.4.8, 4.3.11, 5.1.15, 5.1.27 Правил пожежної безпеки України (z1410-04) .

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок відсутності бюджетних асигнувань на цілі забезпечення первинними засобами пожежегасіння в силу ч.1 ст. 9 КпАП України не є адміністративним правопорушенням, т.я. відсутність бюджетних асигнувань для їх виконання виключають вину ПодолякиМ.М. у цьому.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі нема жодного доказу того, що для виконання припису інспектора Чернігівського міськвідділу ГУ МНС України в Чернігівській області від09.11.2005 в частині звільнення від меблів шляхів евакуації з четвертого поверху приміщення Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області, ПодолякоМ.М. мав які-небудь об'єктивні перешкоди. Отже невиконання припису в цій частині є порушенням абз. 2 п. 4.3.11 Правил пожежної безпеки в Україні, які затверджено наказом МНС України від19.10.2004 №126 (z1410-04) , тобто утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-8 КпАП України. Причому, позивач даних обставин ні у який спосіб не заперечує, а тому суд визнав, що така винна бездіяльність останнього правильно кваліфікована відповідачем як невиконання припису посадової особи органів державного пожежного нагляду, за ст. 188-8 КпАП України.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що невиконання вищезгаданої вимоги припису тривало з 05.12.2005 (момент вручення припису) по 19.12.2005 (момент контрольної перевірки стану виконання припису), а тому визнав, що адміністративне стягнення за його невиконання накладено 10.01.2006, тобто в межах даного строку, визначеного ст. 38 КпАП України.

Не погодившись із постановою Апеляційного суду Чернігівської області від03.08.2006 посправі№2-а-69/2006 (22а-435/2006), позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині стягнення та залишити в силі постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від22.05.2006, оскільки рішення суду апеляційної інстанції винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги, що знаходження меблів на шляхах евакуації носило тимчасовий характер.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено ст.- 188-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення від07.12.1984 №8073-X невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду або створення перешкод для їх діяльності - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 0,5 до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розглядаючи підстави нарахування штрафних санкцій та з огляду на наведене вище, беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій встановлено що внаслідок відсутності бюджетних асигнувань на цілі забезпечення первинними засобами пожежегасіння в силу ч.1 ст. 9 КпАП України не є адміністративним правопорушенням, т.я. відсутність бюджетних асигнувань для їх виконання виключають вину ПодолякиМ.М. у цьому, суд касаційної інстанції підтримує даний висновок.

Крім того суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням судом апеляційної інстанції про те, що невиконання вищезгаданої вимоги припису було триваючим по 19.12.2005 (момент контрольної перевірки стану виконання припису), обґрунтовано дійшов висновку про те, що адміністративне стягнення за його невиконання, накладене в межах даного строку, визначеного ст. 38 КпАП України.

Таким чином, аналізуючи підстави нарахування штрафних санкцій – необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були законні підстави для нарахування штрафних санкцій, за відсутності звільнення від меблів шляхів евакуації з четвертого поверху приміщення Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області. Відповідно невиконання припису в цій частині є порушенням абз.2 п.4.3.11 Правил пожежної безпеки в Україні, які затверджено наказом МНС України від19.10.2004 №126 (z1410-04) , і утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-8 КпАП України.

При цьому, з оскарженої постанови №44 від10.01.2006 судом апеляційної інстанції законно виключено посилання на скоєння ПодолякоМ.М. правопорушення щодо невиконання приписів про незабезпечення приміщення первинними засобами пожежегасіння згідно з встановленими нормами, та не-відокремлення електромереж та електричних розеток від спалимих конструкцій шаром негорючого матеріалу, що є порушенням пп.6.4.8, 5.1.15, 5.1.27 Правил пожежної безпеки України (z1410-04) , і тому зменшено розмір накладеного відповідачем на позивача штрафу до 85грн.

Отже, при прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнив позов частково. А постанова Апеляційного суду Чернігівської області від03.08.2006 посправі№2-а-69/2006 (22а-435/2006) належним чином мотивована і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону і не підлягає скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.