Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої - Васильченко Н.В., суддів - Бим М.Є., Гордійчук Н.В., Матолича С.В., Фадєєвої Н.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання виконати дії, -

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2003 року, було повернуто заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України про визнання завідомо неправомірною відповіді на заяву про вчинений злочин та спонукання виконати дії.

Зазначену ухвалу було вмотивовано невиконанням заявниками вимог ухвали від 8 жовтня 2003 року про залишення заяви без руху.

Ухвалою того ж суду від 22 грудня 2003 року апеляційна скарга на вищезазначену ухвалу від 28 жовтня 2003 року визнана неподаною.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду заявники звернулись з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 22.12.2003 року .

Ухвалою суду від 18.02.2004 року скарга заявників визнана неподаною та повернута.

Не погодившись з зазначеною ухвалою заявники звернулись з апеляційною скаргою, яка надійшла до Печерського райсуду м. Києва 02.04. 2004 року .

Ухвалою суду від 05.04. 2004 року на підставі вимог ст. 89 ЦПК України в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 18.02.2004 року заявникам відмовлено, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28.07.2004 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2004 року, в задоволенні клопотання заявників про поновлення строку подачі апеляційної скарги на ухвалу від 18.02.2004 року відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, скаржники звернулися з касаційною скаргою, у якій просять скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2004 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Печерського районного суду від 18.02.2004 року апеляційна скарга заявників на ухвалу суду від 22.12.2003 року визнана неподаною та повернута заявникам (а.с. 30, 31).

Апеляційна скарга на зазначену ухвалу від заявників була направлена ними до Верховного Суду України, зареєстрована там, до Печерського райсуду м. Києва надійшла 02.04.2004 року, в зв'язку з чим ухвалою суду від 05.04.2004 року заявникам було відмовлено в поновленні строку принесення апеляційної скарги, та подану з пропуском строку апеляційна скарга на ухвалу суду від 18.02.2004 року залишена без розгляду.

Ухвала суду від 05.04.2004 року заявниками не оскаржувалась.

Колегія суддів доходить висновку, що направлення Верховним Судом України не розглянутої справи на розгляд за підвідомчістю до Печерського районного суду міста Києва, не звільняло даний суд обов'язку вирішення питань, пов'язаних з прийняттям касаційної скарги.

Оскільки на момент надходження скарги до Печерського суду строк оскарження був пропущений, то застосовані ним наслідки є такими, що відповідають вимогам закону.

Заявники пославшись на ту обставину, що ними ухвала суду від 18.02.2004 року отримана 06.07.2004 року звернулись до суду з повторною заявою про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду від 18.02.2004 року.

Ухвалою від 28 липня 2004 року заявникам було відмовлено у поновленні строку апеляційного оскарження, у зв'язку з відсутністю поважних причин його пропуску.

Поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, які не були враховані судом при винесенні оскаржуваних рішень, доказів подачі заяви у встановлений Законом строк скаржниками не заявлено.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.