Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої - Васильченко Н.В., суддів - Бим М.Є., Гордійчук Н.В., Матолича С.В., Фадєєвої Н.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2006 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Миколаївської районної державної адміністрації, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Затишок" про скасування розпорядження, -

Постановою Господарського суду Львівської області від 25 липня 2006 року було задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Миколаївської районної державної адміністрації, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Затишок" про скасування розпорядження голови Миколаївської районної державної адміністрації №84 від 03.03.06р. "Про призупинення розпорядження голови райдержадміністрації від 23 березня 2004 року №137".

Суд першої інстанції послався на невідповідність оскаржуваного рішення нормам Земельного Кодексу України (2768-14) .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

При цьому суд апеляційної інстанції своє рішення обґрунтував відсутністю дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкту позивача та відсутністю деяких погоджень.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2006 року та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 25 липня 2006 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами по справі 27.02.04р. рішенням II сесії 4 скликання Гонятичівської сільської ради Миколаївського району Львівської області №125 "Про погодження надання земельної ділянки", погоджено надання позивачу земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва руської бані дерев'яного типу в районі озера Байкал.

23.03.2004р. розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації №137 "Про надання дозволів на складання проектів відведення земель для організації відпочинкової зони озера Байкал" дозволено оформлення матеріалів відбору земельної ділянки та складання проектів відведення земель для будівництва об'єктів відпочинкового характеру, зокрема, позивачу - на площу 0,10 га для будівництва руської бані дерев'яного типу та зобов'язано до 01.10.2004 р. укласти договір оренди земельної ділянки (п. п. 1, 2 розпорядження). Додатком до вказаного розпорядження затверджено умови для надання дозволу для відведення земельної ділянки під будівництво об'єктів відпочинкового характеру в зоні відпочинку озера Байкал, п. 2 якого, зокрема, визначено умову відведення земельної ділянки - оренда з правом викупу.

Розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації №84 від 03.03.06р. "Про призупинення розпорядження голови райдержадміністрації від 23 березня 2004 року №137" призупинено дію розпорядження №137 від 23.03.2004 р. до розроблення, погодження та затвердження схеми планування рекреаційної зони на базі озера "Байкал".

Суд апеляційної інстанції правомірно послався на те, що позивачем не отримано всіх необхідних погоджень для відведення земельної ділянки, а розпорядження, дію якого зупинено оскаржуваним не відповідає вимогам статті 123 Земельного кодексу України, оскільки передбачає передачу земельної ділянки в оренду ще до отримання всіх необхідних погоджень.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відхилити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.