Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Голубєвої Г.К.

Кобилянського М.Г.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання Лелюку О.П.

за участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 20.12.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про включення до грошового забезпечення для обчислення пенсії надбавок, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України про включення до грошового забезпечення для обчислення пенсії надбавок, передбачених Указом Президента України "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби" від 20.06.2002 року № 575/2002 (575/2002) , постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" (1592-96-п) .

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.11.2006 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 20.12.2006 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Чернігівської області від 20.12.2006 року, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.11.2006 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу на посаді начальника управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області. Наказом від 14.07.2006 року № 122-0 він був звільнений в запас через хворобу. На день звільнення вислуга позивача склала 20 років 06 місяців 17 днів. Позивач має право на пенсію за вислугу років в розмірі 50 відсотків відповідних сум грошового забезпечення відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Відповідно до зазначеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (393-92-п) при обчисленні пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби, розмір яких визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарні місяці служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією. Указом Президента України "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби" від 20.06.2002 року № 575/2002 (575/2002) було встановлено посадовим особам та іншим державним службовцям органів державної податкової служби надбавку за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця і надбавки за вислугу років.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінет Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" (1592-96-п) керівним працівникам і спеціалістам, особам начальницького складу, які здійснюють контроль за справлянням податків та інших платежів, займаються оперативно-розшуковою роботою та розслідуванням кримінальних справ, організовують роботу з контролю надходження платежів до бюджетів та примусового їх стягнення, надбавки за особливі умови праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця, а для осіб начальницького складу податкової міліції - у розмірі 50 відсотків окладу грошового утримання. Указ Президента України "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби" від 20.06.2002 року № 575/2002 (575/2002) втратив чинність згідно з Указом Президента України від 30.03.2006 року № 272/2006 (272/2006) , а підпункт 2 пункту 4 постанови Кабінет Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 (1592-96-п) втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 (268-2006-п) .

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що на день звільнення позивача в запас оскаржувані надбавки були скасовані, а тому немає підстав для їх врахування при обчисленні пенсії.

Однак суд касаційної інстанції з таким висновком погодитися не може, оскільки в межах періоду з якого обчислена пенсія позивачу (24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією), а саме з липня 2004 року по березень 2006 року, позивач отримував надбавки, передбачені Указом Президента України "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби" від 20.06.2002 року № 575/2002 (575/2002) , постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" (1592-96-п) , а тому вони мають бути враховані при обчисленні пенсії. Такого ж висновку дійшов суд першої інстанції і задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 160, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 20.12.2006 року скасувати, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.