Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Панченка О.Н., Бутенка В.І., Панченка О.І., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії посадових осіб Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Харківській області, -

19 квітня 2004 року ОСОБА_1, будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Спорттрикотаж", звернулася до суду в порядку глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року зі скаргою на дії співробітників Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Харківській області (надалі - УБОЗ УМВС України в Харківській області, суб'єкт оскарження).

В обґрунтування скарги вказувала, що 08.04.2004 р. співробітниками УБОЗ УМВС України в Харківській області на підставі листа начальника Управління Казимира М.В. на її підприємстві було розпочато ревізію фінансово-господарської діяльності ТОВ, яка продовжується до моменту звернення до суду. 13.04.2004 р. на підставі додаткового листа за підписом заступника начальника УБОЗ її було зобов'язано надати для перевірки документи, що стосуються корпоративних відносин ТОВ.

Крім того, скаржниця вказувала, що неправомірними і грубими діями співробітників УБОЗ заподіяно шкоду її честі та гідності, у зв'язку з чим вона просила суд визнати дії начальника УБОЗ УМВС України в Харківській області Казимира М.В., його заступника Філіпенко П.М., оперативного співробітника УБОЗ Смірнова О.В. та позаштатного співробітника міліції Сарафанікової Е.Ю. щодо призначення і проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ТОВ "Спорттрикотаж" неправомірними.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2004 року провадження у справі було закрито на підставі п.1 ст. 227 ЦПК України 1963 року.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково та скасовано ухвалу суду першої інстанції, а матеріали скарги направлено до того ж суду на новий розгляд зі стадії відкриття провадження.

Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Листом Верховного Суду України від 12.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. - 15-1 ЦПК України 1963 року, чинного на момент вирішення справи, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, зазначених в статті 5 цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказами.

Тому скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано виходила з тих міркувань, що обставини на які посилалася ОСОБА_1 у своїй скарзі, районним судом були досліджені не у повному обсязі, а тому в силу п.3 ст. 310 ЦПК України 1963 року ухвала суду підлягала скасуванню з передачею питання на новий розгляд.

Посилання скаржниці на порушення судом апеляційної інстанції вимог

п.1 ч.1 ст. 309, п.2 ч.1 ст. 305 ЦПК України 1963 року слід визнати безпідставними, оскільки вказаними нормами були визначені повноваження апеляційної судової інстанції стосовно рішень, постановлених судами першої інстанції, а в даному випадку апеляційний перегляд здійснювався щодо ухвали суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судом висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваного рішення порушень норм процесуального права допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2004 року - залишити без змін.

З урахуванням правил територіальної підсудності справу направити для здіснення нового розгляду Харківському окружному адміністративному суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.