Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Панченка О.Н.,

Бутенка В.І. (доповідач),

Панченка О.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" до Київської міської ради, третя особа – Київська міська клінічна лікарня № 1, про скасування рішення, -

У травні 2006 року Акціонерне товариство закритого типу "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" (далі – АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини") звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило скасувати рішення Київської міської ради від 16.03.2006 року № 213/3304 в частині надання дозволу АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" на оренду приміщення площею 2258,26 кв.м., розташованого з адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 121, корпус 3, для розміщення закладу освіти із ставкою орендної плати в розмірі 6% від вартості майна, строком на 364 дні.

Також позивач просив зобов’язати Київську міську раду прийняти рішення щодо продовження дії договору № 795/8 від 31.01.2002 року оренди приміщення загальною площею 6685 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 121, корпус 3, на тих самих умовах.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2006 року, вказану позовну заяву повернуто позивачеві.

В касаційній скарзі АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

При цьому товариство посилається на порушення судами норм процесуального права.

Третя особа - Київська міська клінічна лікарня № 1 надала заперечення на цю касаційну скаргу, в якій заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, районний суд обґрунтовано виходив з того, що ця справа відповідно до п.6 ч.3 ст. 108 КАС України непідсудна даному адміністративному суду.

Дійсно, згідно ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Проте відповідно до п.5, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . У місцевих та апеляційних загальних судах запроваджується спеціалізація суддів з розгляду адміністративних справ.

До початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

У відповідності із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським судам згідно ст. 12 ГПК України підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Як видно зі справи, АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив скасувати рішення Київської міської ради від 16.03.2006 року № 213/3304 та зобов’язати відповідача прийняти рішення про продовження дії договору оренди від 31.01.2002 року на тих самих умовах.

Тобто, позивач, який є юридичною особою, оскаржує акт суб’єкта владних повноважень – Київської міської ради, а відтак судами зроблено правильний висновок, що даний спір згідно ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам, а тому в силу п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) його слід вирішувати господарському суду за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо повернення позову АТЗТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 23 0 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.