Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Панченка О.Н., Бутенка В.І., Панченка О.І., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя й Державної податкової адміністрації в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та Державної податкової адміністрації в Запорізькій області щодо неповідомлення заявника про результати розгляду скарги й визнання неправомірним податкового повідомлення, -

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (надалі - ДПІ в Орджонікідзевському районі), в обґрунтування якої вказував, що згідно податкового повідомлення №0000901701/0 від 22.03.2003 року йому незаконно було донараховано 1680,00 грн. прибуткового податку за доход отриманий за основним місцем роботи.

Оскарживши вказане податкове повідомлення до ДПІ в Орджонікідзевському районі, він отримав відмову за №17-113 від 16.04.2003 року, а на скаргу подану до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області (надалі - ДПА в Запорізькій області) відповіді взагалі не отримав.

Посилаючись на неправомірне застосування податковим органом шкали сплати податків для доходів, встановлену Указом Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" №519 від 13.09.1994 р. (519/94) та Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПА України та Міністерства фінансів України №12 (z0064-93) від 21.04.1993 р., заявник просив суд визнати неправомірними дії ДПІ в Орджонікідзевському районі щодо винесення податкового повідомлення №0000901701/0 від 22.03.2003 року та бездіяльність ДПА в Запорізькій області щодо ненадання відповіді на його звернення від 29.04.2003 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та ДПА в Запорізькій області звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просили вказані судові рішення скасувати і, зокрема, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити, а ДПА в Запорізькій області - направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Листом Верховного Суду України від 13.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, донараховуючи ОСОБА_11680 грн. прибуткового податку, виходила з положень абзацу "а" підпункту 4.2.2 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (надалі - Закон 2181), яким закріплено право податкового органу самостійно донараховувати суми податкових зобов'язань у випадках, якщо платних податків не подав декларацію у встановлені строки.

Проте така позиція податкової інспекції не узгоджується з п.п. 4.1.4. вказаного Закону, яким передбачено строк подачі декларації до 1 квітня року, що йде за звітним роком.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію 12.03.2003 року, тобто, без порушення строків.

Не погоджуючись із вказаними діями податкової інспекції, заявник 14.04.2003 року подав скаргу, яка рішенням від 16.04.2003 року залишена без задоволення.

30.04.2003 року він звернувся зі скаргою до вищестоящої установи - ДПА в Запорізькій області і у зв'язку з не отриманням відповіді, вважав, що згідно з п.п. 5.2.2 Закону №2181 (2181-14) його скарга є задоволеною, а податкове повідомлення - недійсним.

Відповідно до п.п.5.2.2 Закону №2181 (2181-14) та п.10 наказу ДПА України, якщо платник податку не отримав відповідь на скаргу або податкове повідомлення, то органи державної податкової служби мають керуватися п.п. 6.2.4. Закону №2181 (2181-14) та наказом ДПА України від 06.06.2001 року №567/5758 (z0567-01) , де зазначено, що податкове повідомлення вважається врученим фізичній особі, якщо вручено особисто чи представнику або направлене за адресою з повідомленням про вручення. У разі неможливості вручити повідомлення, податковий орган розміщує податкове повідомлення на дошці податкових об'яв в приміщенні податкового органу.

Вказані вимоги закону ДПА в Запорізькій області виконано не було.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, і з цим вірно погодилась колегія суддів апеляційного суду, про те, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя при винесенні податкового повідомлення порушила встановлену законом процедуру, а ДПА в Запорізькій області допустила порушення закону у частині своєчасного повідомлення заявника про результати розгляду його скарги та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя й Державної податкової адміністрації в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.