Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за скаргою ОСОБА_1на рішення медико-соціальної експертної комісії Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи Управління охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації про занижений процент втрати працездатності та невизнання інвалідом від трудового каліцтва касаційну скаргу ОСОБА_1на рішення Івано-Франківського міського суду від 31 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2005 року,-

У червні 2004 року заявниця звернулася до суду зі скаргою на рішення медико-соціальної експертної комісії Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи Управління охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації про занижений процент втрати працездатності та невизнання інвалідом від трудового каліцтва та зазначила, що 07.11.2001 року о 13.00 при виконанні трудових обов"язків - проведенні профілактичного щеплення великої рогатої худоби проти сибірки в господарстві ОСОБА_2, що в с. Солухів Волинського району, з нею стався нещасний випадок на виробництві. Відповідно Акту №604 огляду Івано-Франківського бюро МСЕК від 31.03.2004 року, ОСОБА_1. встановлено 10% трудового каліцтва з 01.09.2003 року по 01.04.2005 року. У відповідності до вимог Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, за заявою ОСОБА_1. її було направлено на обласну комісію, оскільки вона не була згідна з висновком МСЕК.

З Акту МСЕК № 679 від 28.04.2004 року вбачається, що рішення МСЕК від 31.03.2004 року залишено в силі, ОСОБА_1. інвалідом не визнана і встановлено їй 10% втрати працездатності.

Оскільки стан здоров"я від отриманого ушкодження заявниці погіршувався, вона звернулась в місячний термін в Івано-Франківську обласну МСЕК, згідно висновку якого 28.04.2004 року вона не визнана інвалідом і їй не було підвищено проценту втрати працездатності.

Посилаючись на непрофесійність та неправильність висновку суб"єкта оскарження просила задовольнити скаргу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 31 січня 2005 року відмовлено в задоволенні скарги.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заявниця звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2005 року апеляційну скаргу заявниці відхилено, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, заявниця звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який листом від 12 червня 2007 року на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року №697-V (697-16) передав для розгляду цивільну справу до Апеляційного суду Рівненської області.

Апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 10 вересня 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що на підставі акту № 604 огляду Івано-франківського бюро МСЕК від 31.03.2004 року ОСОБА_1. встановлено 10 % трудового каліцтва з 01.09.2003 року по 01.04.2005 року.

Не погоджуючись з висновком бюро МСЕК, ОСОБА_1. подала заяву в обласну комісію МСЕК.

Актом № 679 від 28.04.2004 року МСЕК рішення медико - експертної комісії від 31.03.2004 року залишено в силі, ОСОБА_1. інвалідом не визнана та встановлено 10 % втрати працездатності.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив, що згідно висновку Українського державного науково - дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпропетровська підстав для визнання ОСОБА_1. інвалідом і підвищення втрати професійної працездатності не встановлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що твердження заявниці про те, що комісіями, якими вона була оглянута не приймались до уваги її твердження щодо зору і хребта, є необґрунтованими, оскільки з актів огляду МСЕК вбачається, що ОСОБА_1. було оглянуто лікарями-спеціалістами та дано відповідні діагнози. З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду від 31 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.