Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Матолича С.В., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 20.02.2006р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25.09.2006р. у справі за позовом ОСОБА_1до Київського міського військового комісаріату про стягнення пенсії, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

У січні 2006 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київського міського військового комісаріату про зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Зазначав, що він прослужив у Збройних Силах 22 роки і в 1993 році був звільнений з дійсної служби. З 1993 року пенсія йому була перерахована відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . Проте, розмір його пенсійного забезпечення повинен бути іншим, відповідно до змін в нормативно-правових актах, що відбулися після його звільнення в запас. Вважаючи бездіяльність відповідача в перерахунку йому пенсії неправомірною, просив зобов'язати Київський міський військовий комісаріат провести перерахунок призначеної раніше пенсії з урахуванням надбавок, що відбулися після його звільнення в запас, а саме:

•100% надбавки, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002р. "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (173/2002) з 01.01.2003 року по 31.12.2004 року;

· 70% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року №389/03 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства Внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за

· безперервну службу" з 01.05.2003 року по 31.12.2004 року;

· 33,3% премії, передбаченої п. З Постанови кабінету Міністрів України від 22.05.2000 року №829 (829-2000-п) з 01.10.1996 року по 31.12.2004 року;

· 40% посадового окладу згідно Указу Президента України №847/99 від 14 липня 1999 року "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України" (847/99) .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.02.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25.09.2006р. апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова Дарницького районного суду м. Києва від 20.02.2006р - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, і просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом, ОСОБА_1 був звільнений з дійсної військової служби у 1993 році. З 1993 року йому була перерахована пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Відповідно до ч З ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб," пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби, які мають право на пенсію за законом та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року із змінами і доповненнями "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей", пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:

- окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- окладу за військове або спеціальне звання;

- процентної надбавки за вислугу років;

- додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається за вибором тих, хто звернувся за пенсією, за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв у службі.

Оскільки заявник звільнився з лав Збройних Сил України до видання Указів Президента України від 14 липня 1999 року та 23 лютого 2002 року, і під час проходження служби ці надбавки не отримував, а самими Указами не передбачено перерахунок призначених пенсій з урахуванням цих надбавок, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що заявник не має права на перерахунок пенсії з урахуванням цих надбавок.

Згідно п.1 Указу Президента України від 5 травня 2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) , зокрема, Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України. На виконання зазначеного Указу, наказом Міністра оборони України від 31 жовтня 2003 року затверджено інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, якою визначаються її розміри, порядок і умови виплати. Ця надбавка має щомісячний характер і є надбавкою за високі результати у службовій діяльності залежно від стажу роботи, враховується при обчисленні пенсій військовослужбовцям, які її отримували перед звільненням у порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.З Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) у редакції від 28 липня 2003 року, командирам військових частин та керівникам установ та організацій надано право преміювати, зокрема, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил України, відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат роботи у межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.

З урахуванням зазначеного та враховуючи постанови Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2002 року №1576 та від 27 серпня 2003 року №1350 (1350-2003-п) , якими було передбачено підвищення пенсій для обчислення яких у складі грошового забезпечення немає додаткових його видів (крім відсоткової надбавки за вислугу років), вимоги ОСОБА_1щодо перерахунку пенсії на підставі п. З Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року не ґрунтуються на законі.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується касаційна скарга не є підставою для її скасування.

Судом рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуально права при вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 20.02.2006р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25.09.2006р. у справі № 2а-274/06 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.