Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К. Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 р.

та постанову господарського суду Миколаївської області від 17.10.2006 р.

у справі № 6/376/06 господарського суду Миколаївської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольга-Україна"

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В серпні 2006 р. позивач - ТОВ "Вольга-Україна" звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21.03.2006 р. № 0000742370/0 про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2005 р. на 91752 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 17.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 17.10.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 р., в позові ТОВ "Вольга-Україна" відмовити.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва здійснила позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Вольга-Україна" за грудень 2005 року, за результатами якої складено акт № 39/23-700/31043044 від 13.03.2006 р.

В ході перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які полягали в тому, що підприємством до рядка 3 додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" декларації з ПДВ за грудень 2005 року включені суми ПДВ, сплачені у попередньому податковому періоді, але включені до складу податкових кредитів (рядок 17 податкових декларацій з ПДВ) минулих попередніх періодів у розмірі 91752,33 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 21.03.2006 р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742370/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 91752 грн., яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, ДПІ у м. Миколаєві, ДПА в Миколаївській області і рішеннями від 25.05.2006 р., 20.06.2006 р., 19.07.2006 р. залишено без змін.

За результатами апеляційного розгляду, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 31.05.2006 р., 23.06.2006 р., 28.07.2006 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000742370/1, № 0000742370/2, № 0000742370/3.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищеназваного Закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, сума розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що платник податку має право на податковий кредит при наявності належно оформленої податкової накладної, а на бюджетне відшкодування - при наявності від’ємного значення податку і фактичній сплаті платником у попередньому періоді податку в розмірі, що не перевищує суми від’ємного значення.

На підставі матеріалів справи судовими інстанціями встановлено, що сума податку на додану вартість, розрахована позивачем згідно з пп. 7.7.1 п 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", має від’ємне значення, сплачена у попередніх (жовтні, листопаді 2005 р.) податкових періодах, які менше суми від’ємного значення у періоді, за який заявлено вимогу про відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставне зменшення податковим органом бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2005 р. на 91752 грн., оскільки позивач правильно заявив до відшкодування в грудні 2005 р. суму податку в розмірі 157660 грн.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 17.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.