К-22827/06 Про визнання нечинним рішення ОДПІ про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені - 21.08.2008 Прийняття

У серпні 2003р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.10.2005р., поставлено питання про визнання нечинним рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 05.03.2003р. №252/23-00152307/3504 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства на загальну суму 3872087,00грн. та визнання нечинним розпорядження "Про внесення змін у визначену платником податку суму ПДВ за результатами попередньої перевірки декларації з ПДВ" №180/23-200 від 05.03.2003р., відповідно до якого зменшується сума бюджетного відшкодування на суму 2731558,00грн. в частині нарахування і стягнення:

- податок на прибуток – 44174400,00грн.;

- штрафні (фінансові) санкції по податку на прибуток – 20781100,00грн;

- по податку на додану вартість – 22586559,00грн.;

- штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість – 11482631,00грн.;

- акцизний збір – 208491132,00грн;

- штрафні (фінансові) санкції по акцизному збору – 104245565грн.;

- земельний податок – 14437,00грн.;

- штрафні (фінансові) санкції по земельному податку – 3609,00грн.;

- штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності – 3872087,00грн..

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішенням суду першої інстанції – постановою господарського суду Полтавської області від 28.12.2005-10.01.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2006р. позовні вимоги Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" було задоволено частково.

Судом визнано частково нечинним рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 05.03.2003р. №252/23-00152307/3504; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000082201/0/201 від 05.03.2003р., №0000082201/1/304 від 02.04.2003р., №0000082201/2/1512 від 09.06.2003р., №0000082201/3/2318 від 13.08.2003р. в частині донарахованої пені за порушення термінів розрахунку по імпортному контракту на суму 3811174,00грн.; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000092302/0/503 від 05.03.2003р. в частині донарахованого податку на прибуток на суму 66114900,00грн., в т.ч. основний платіж на суму 44076600,00грн. та штрафні санкції в сумі 22038300,00грн.; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення - №0000142302/0/508 від 05.03.2003р., №0000102302/0/504 від 05.03.2003р. №0000142302/1/934 від 02.04.2003р., №0000092302/1/929 від 02.04.2003р., №0000102302/1/931 від 02.04.2003р., №0000092302/2/1507 від 09.06.2003р., №0000102302/2/1508 від 09.06.2003р., №0000142302/2/1511 від 09.06.2003р., №0000092302/3/2319 від 13.08.2003р., №0000102302/3/2320 від 13.08.2003р., №0000142302/3/2323 від 13.08.2003р.. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України звернувся відповідач, яким у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права поставлено питання про: скасування ухвали суду апеляційної інстанції, зміни постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та прийняття нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області, представник позивача зазначає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001р. по 30.06.2002р., про що складено акт №23-226/5КК від 03.03.2003р..

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено, що в порушення платником податків вимог ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 3, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір":

- занижено податок на прибуток за III та ІV кварталі 2001р. і І та II кварталі 2002р. на загальну суму 44281200,00грн.;

- занижено податок на додану вартість за період липень 2001р.- червень 2002р. на загальну суму 25846600,00грн.;

- занижено акцизний збір за період липень 2001р. – червень 2002р. на загальну суму 208491100,00грн.;

-порушення платником податків термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- несвоєчасне подання звітності про валютні операції;

- несвоєчасне перерахування податку з власників транспортних засобів;

- заниження збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

На підставі вищевказаного акту податковою службою прийнято рішення №252/23-00152307/3504 від 05.03.2003р. про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства вирішено стягнути у вигляді донарахованих обов’язкових платежів та застосувати до АТ "Укртатнафта" штрафні (фінансові) санкції в таких розмірах:

- пеня за порушення термінів розрахунків по імпортних контрактах в сумі 3870727,00грн.;

- штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей за межами України в сумі 1360,00грн.;

- пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов’язань в сумі 3872087,00грн..

Відповідачем також було прийнято Розпорядження №180/23-200 від 05.03.2003р. про внесення змін у визначену платником суму податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки податкової декларації з ПДВ за червень 2002р., відповідно до якого на підставі п.п. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись п. 8 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зменшено суму податку на додану вартість на 2731558,00грн..

Крім того, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000092302/0/503 від 05.03.2003р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 44281200,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22140600,00грн.;

- №0000102302/0/504 від 05.03.2003р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 22586559,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14111831,00грн.;

- №0000112302/0/505 від 05.03.2003р. про визначення податкового зобов’язання по земельному податку в сумі 8657,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2164,00грн.;

- №0000122302/0/506 від 05.03.2003р. про визначення податкового зобов’язання по земельному податку в сумі 5680,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1445,00грн.;

- №0000142302/0/508 від 05.03.2003р. про визначення податкового зобов’язання по акцизному збору в сумі 208491132,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 104245565,00грн.;

- №0000082201/0/201 від 05.03.2003р. про визначення податкового зобов’язання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3872087,00грн..

За результатами розгляду скарги підприємства в порядку адміністративного оскарження, відповідачем прийнято рішення №5851/10/25-009 від 02.04.2003р. про залишення скарги без задоволення, оскаржуаних рішень – без змін та направлено нові податкові повідомлення-рішення від 02.04.2003р.: №0000082201/1/304, №0000142302/1/934, №0000092302/1/929, №0000102302/1/931, №0000122302/1/933, №0000112302/1/932.

В порядку апеляційного оскарження ДПА у Полтавській області прийнято рішення №785/10/25-021 від 03.06.2003р., яким скасовано податкові повідомлення-рішення №0000092302/0/503 та №0000102302/0/504 а також скасовано рішення №5851/10/25-009 від 02.04.2003р. в частині донарахованого податку на прибуток в сумі 106800,00грн. і штрафних санкцій в розмірі 1359500,00грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000092302/0/503 від 05.03.2003р., в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26529200,00грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000102302/0/504 від 05.03.2003р., в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 11300,00грн.. В решті донарахувань податкових зобов’язань та трафних санкцій скаргу платника податків залишено без задоволення.

Контролюючим органом було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 09.06.2003р. за №№0000092302/2/1507, 0000102302/2/1508, 0000112302/2/1509, 0000122302/2/1510. 0000142302/2/1511, 0000082201/2/1512.

За наслідками розгляду скарги платника податків ДПА України прийнято рішення №6845/6/25-1215 від 08.08.2003р., яким податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 05.03.2003р. №0000082201/0/201, №0000142302/0/508, №0000092302/0/503, №0000102302/0/504, №0000122302/0/506, №3000112302/0/505, розпорядження №180/23-200 від 05.03.2003р. та рішення 252/23-00152307/3504 від 05.03.2003р. залишено без змін з врахуванням корегування згідно рішення ДПА у Полтавській області №785/10/25-021 від 03.06.2003р. прийнятого за результатами розгляду повторної скарги.

Відповідачем було прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 13.08.2003р.:

- №0000082201/3/2318, яким визначено зобов’язання за платежем – пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3872087,00грн.;

- №0000092302/3/2319, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 44174400,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20781100,00грн.;

- №0000102302/3/2320, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 22586559,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11482631,00грн.;

- №0000112302/3/2321, яким визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку в розмірі 8657,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2164,00грн.;

- №000122302/3/2322, яким визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку в розмірі 5780,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1445,00грн.;

- №0000142302/3/2323, яким визначено суму податкового зобов’язання по акцизному збору в розмірі 208491132,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 104245565,00грн..

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій під час дослідження зазначених контролюючим органом порушень з боку позивача норм податкового законодавства виходили з наступного.

1. Стосовно включення до складу валових доходів вартості нафтопродуктів, відвантажених в рахунок погашення зобов’язань по договорах з надання послуг по переробці нафтової сировини.

Актом перевірки встановлено, що за період перевірки, позивачем не було віднесено до складу валових доходів підприємства доходи від продажу відвантажених (переданих) власних нафтопродуктів в рахунок повернення боргів за договорами з надання послуг по переробці нафтової сировини за період з 1996р. по 2001р., в сумі – 127165,00тис.грн.. При цьому, податковий орган дійшов висновку, що за умови несвоєчасного відвантаження нафтопродуктів від позивача за договорами (на переробку із давальницької сировини), то надалі позивачем було відвантажено вже власні нафтопродукти в рахунок заборгованості перед "давальцями".

Твердження про невключення до складу валового доходу підприємства доходів, отриманих від відвантаження нафтопродуктів належних позивачу в рахунок погашення заборгованості по договорах про надання послуг з переробки нафтової сировини податковий орган обґрунтовує шляхом порівняння:

- станом на 01.07.2001р. залишків нафтопродуктів за даними Довідки про залишки нафтопродуктів за договорами на послуги по переробці нафтової сировини станом на 01.07.2001р. з даними Актів про наявність нафтопродуктів у резервуарах виробництва №4;

- станом на о 01.01.2002р. залишків нафтопродуктів за даними Акту інвентаризації заборгованості по договорах з надання послуг по переробці нафтової сировини станом на 01.01.2002р. з даними Актів про наявність нафтопродуктів у резервуарах виробництва №4;

- станом на 01.07.2002р. залишків нафтопродуктів за даними Відомості по позабалансовому рахунку 0222 "облік руху нафтопродуктів по договорах на надання послуг по переробці давальницької сировини" станом на 01.07.2002р. з даними актів про наявність нафтопродуктів у резервуарах виробництва №4.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що таке порівняння є необґрунтованим та не може свідчити про відвантаження нафтопродуктів, які належать позивачу, в рахунок погашення його заборгованості перед контрагентами за договорами про надання послуг з таких підстав.

Згідно "Інстукції іро порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертафікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122 (z0685-99) Акти про аявність нафти і нафтопродуктів у виробництвах складаються на підставі замірів 1 раз на місяць станом на 6.00 годин ранку на кожне перше число місяця.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999р. №996 баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Отже, приймаючи до уваги безперервність виробничого процесу переробки нафти, виготовлення нафтопродуктів та їх відвантаження на підприємстві позивача, результати співставлення даних бухгалтерського обліку та даних "Актів наявності нафтопродуктів" не можуть свідчити про наявність нестачі або надлишку основних нафтопродуктів.

Давальницька нафта належить замовнику і враховується на балансі замовника (нафта не списується з балансу замовника), замовник не передає безоплатно нафту АТ "Укртатнафта", про що можуть свідчити дані бухгалтерського обліку як АТ "Укртатнафта", так і замовників, а також наявні на АТ "Укртатнафта" документи (договір про переробку нафти, акти виконаних робіт, рознарядки на відвантаження нафтопродуктів). Тому нафтопродукти, які є предметом договору з надання послуг по переробці нафтової сировини, укладеного з замовником, є власністю останнього, незалежно від обставин виконання підприємством-виробником своїх зобов’язань по договору.

Крім того, у зв’язку з відсутністю законодавчого встановленого порядку роздільного обліку нафтової сировини і нафтопродуктів власних, орендарів та давальницьких, достовірно неможливо визначити яка саме сировина (власна. орендарів чи давальницька) або які нафтопродукти (власні, орендарів чи даавальницькі) і в якій саме кількості знаходяться в резервуарах підприємства під час проведення замірів. Також неможливо визначити які саме нафтопродукти (власні, орендарів чи давальницькі) фактично відвантажувались в рахунок погашення заборгованості по давальницьким договорам.

Відповідно до п.1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Отже, відвантаження нафтопродуктів замовникам згідно договорів про переробку нафти для погашення зобов’язань, що є позабалансовими по обліку, не тягне податкового зобов’язання, так як не є операцією продажу товарів у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та, відповідно, не обліковується у податковому обліку замовника та виконавця.

Актом перевірки за перевіряємий період не встановлено та не підтверджено документально випадків безоплатної передачі позивачем нафтопродуктів замовникам по договорам щодо надання послуг з переробки нафтової сировини.

Висновки суду також підтверджуються результатами комісійної судово-економічної експертизи №7066 від 24.12.2003р., проведення якої було доручено ХНДІСЕ, і яким зазначено, що надані на дослідження договори на переробку нафти, акти виконаних робіт, рознарядки на відвантаження нафтопродуктів та дані бухгалтерського обліку свідчать про те, що АТ "Укртатнафта" безопллатно нафтопродукти в період з 01.07.2001р. по 30.06.2002р. не отримувало та безоплатно замовникам не передавало.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що збільшення податкових зобов’язань АТ "Укртатнафта" за результатами перевірки Кременчуцької ОДПІ з податку на прибуток на суму 127165,0тис.грн. та податку на додану вартість на суму 25433,1тис.грн. за період з 01.07.2001р. по 30.06.2002р. наданими на дослідження доказами не підтверджено, а отже, донарахування податку на прибуток в сумі 38149,5тис.грн. та податку на додану вартість в сумі 25433,1тис.грн. є безпідставним.

2. Стосовно виключення із складу валових витрат підприємства витрати по оздоровчому комплексу "Нафтохімік" та палацу культури "Нафтохімік".

Касаційною скаргою не оскаржуються прийняті судами попередніх інстанцій рішення щодо встановлення даного порушення, оскільки судом не задоволено позовні вимоги в цій частині.

3. Стосовно заниження валових витрат підприємства на суму благодійної допомоги наданої неприбутковим організаціям.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом періоду з 01.07.2001р. по 30.06.2002р. позивач надавав майнову та грошову допомогу неприбутковим організаціям в таких розмірах:

- у ІІІ кварталі 2001р. – 273,2 тис.грн.;

- у ІV кварталі 2001р. – 338,4 тис.грн.;

- у І кварталі 2002р. – 1269,077 тис.грн.;

- у ІІ кварталі 2002р. – 1252,937 тис.грн..

З наданих в матеріали справи документів вбачається, що позивач задекларував по рядку 15 декларації з прибутку підприємства загальну суму 1395,1 тис.грн., в т.ч.: за 2-ге півріччя 2001р. – 783,5 тис.грн.; за ІІІ квартал 2001р. – 273,2 тис.грн.; за ІV квартал 2001р. – 338,4 тис.грн.; за 2002р. – загальну суму 2522,00 тис.грн.: за І квартал 2002р. – 1269,1 тис.грн.; за ІІ квартал 2002р. – 1252,9 тис.грн..

Згідно п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податків має право віднести до валових витрат суму коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України, територіальних громад, та неприбуткових організацій, у випадках, визначених у п. 7.11 цього Закону, але не більше 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду, за винятком відрахувань, запроваджених п. 5.8 цієї статті.

Декларацією про прибуток позивача засвідчено прибуток підприємства у 2000р. в сумі 159389,4тис.грн..

До до складу валових витрат позивачем у 2001р. включено 1395,1тис.грн., що не перевищує визначений відсоток від оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду.

Згідно декларації про прибуток підприємства за II квартал 2001р. оподаткований прибуток позивача, що підлягає оподаткуванню, склав 6829,2тис.грн..

Таким чином віднесення до складу валових витрат підприємства у ІІІ кварталі 2001р. валових витрат в сумі 273,2тис.грн. не перевищує визначений п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відсоток.

Коригування валового доходу в IV кварталі 2001р. за II квартал 2001р. зменшило оподаткований прибуток IV кварталу на суму 8494,1 тис.грн., що вплинуло на включення благодійної допомоги в І кварталі 2002р.. Так, благодійна допомога позивача у І кварталі 2002р. склала 2348,3тис.грн., в т.ч. неприбутковим організаціям 1592,9тис.грн., фактично включено підприємством благодійну допомогу неприбутковим організаціям тільки у розмірі 1269,1 тис.грн., різниця склала 323,8 тис.грн..

Таким чином, валові витрати на благодійну допомогу неприбутковим організаціям, які були включені до складу валових витрат в III кварталі 2001р. в розмірі 273,2 тис.грн., відкориговано в І кварталі 2002р..

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що загальна сума витрат позивача на благодійну допомогу правомірно віднесена підприємством до складу валових витрат і не перевищила 4% оподаткованого прибутку попереднього періоду.

4. Стосовно включення до складу валових доходів плати за надання послуг по збереженню нафтопродуктів нерезидентів згідно договору схову.

Судами попередніх інстанцій були досліджені умови договорів щодо надання послуг з переробки нафтової сировини укладеними між позивачем та компанями-нерезидентами, зокрема, Компанією PETRUSOIL LTD (B.V.I.) (договір №283/14/ВЕС від 20.02.2002р.), Компанією PRO-IMPEX OY (договір №284/14/ВЕС від 20.02.2002р.).

Згідно із пунктом 7.1 зазначених договорів, нафтопродукти, що є продуктом переробки, до їх передачі на відвантаження знаходяться на зберіганні у виконавця АТ "Укртатнафта", пунктом 6.3 договору про переробку передбачено, що замовник зобов’язується вивезти свої нафтопродукти протягом 10-ти днів з дня оформлення акту виконаних робіт.

В силу технологічних особливостей вивозу нафтопродуктів та організаційних особливостей його оформлення покупець, що придбав нафтопродукти у замовника послуг на переробку, вимушений зберігати продукцію в резервуарах позивача.

За таких обставин між позивачем та замовниками послуг укладались відповідні договори схову:

- з Компанією PETRUSOIL LTD (B.V.I.) - №391/14/2102 від 06.03.2002р.;

- з Компанією PRO-IMPEX OY - №392/14/2102 від 06.03.2002р..

За умовами зазначених договорів схову, відповідно до п.3.1, оплата за збереження нафтопродуктів на протязі 10 днів не проводиться, проте, як засіб економічного впливу на замовника щодо найменших строків звільнення зайнятих ємкостей, передбачена оплата за подальше зберігання у вигляді неустойки у розмірі 0,19 дол. США за тону за кожну добу, починаючи з одинадцятої.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону Укпаїни "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових доходів включаються суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору.

Відповідно до умов договорів схову сторонами передбачено, що до обов’язків зберігача віднесено продовженя строків зберігання нафтопродуктів замовнику послуг більше 10 діб при наявності об’єктивних причин затримки вивозу нафтопродуктів, що виникли не з вини замовника.

Контрагентами-нерезидентами на адресу позивача були направлені листи з пропозицією подовжити строк безоплатного зберігання до 20 діб в зв’язку з відсутністю рухомого складу залізничного транспорту, що є об’єктивною причиною в затримці вивозу нафтопродуктів, яка виникла в силу технологічних та організаційних особливостей їх вивозу.

В свою чергу АТ "Укртатнафта" надало згоду на продовження строку безоплатного зберігання до 20 діб по договору з Компанією PETRUSOIL LTD (B.V.I.) та до 30 діб по зоговору з Компанією PRO-IMPEX OY.

Відповідно до вимог ст. 154 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на час правовідносин), якщо згідно з угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Вказані листи, що містять умови щодо продовження терміну безоплатного зберігання позивачем нафтопродуктів є невід’ємною частиною договорів схову.

Крім того, під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій було враховано, що скасування ДПА Полтавської області в адміністративному порядку донарахованої суми податку на прибуток в розмірі 106,8тис.грн., але залишення без змін суми штрафних санкцій, що були нараховані у зв’язку з донарахуванням вказаної суми податку на прибуток.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками, яких дійшли суди попередніх інстанцій щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій за відсутності підстав для їх нарахування.

5. Стосовно включення АТ "Укртатнафта" до складу валового доходу в III кварталі 2001р. вартості матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному збереженні та використані підприємством у власному господарському обороті.

Актом перевірки встановлено, що перевіряємий період АТ "Укртатнафта" використало у власній господарській діяльності нафтопродукти СП "Фобос" у кількості 3931,03 тонни, які знаходились у підприємства на зберіганні.

Відповідно до вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включається до складу валового доходу вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у травні 1998р. між позивачем та СП "Фобос" укладено договір купівлі нафтопродуктів №2187, за умовами якого АТ "Укртатнафта" зобов’язувалась передати 14260 тонн бензіну А-76 вартістю 6210458,16грн., а СП "Фобос" прийняти нафтопродукти та оплатити їх вартість.

У травні 1998р. СП "Фобос" було проведено оплату продукції за договором №2187. Протягом 1998-2000 років позивач передавав СП "Фобос" нафтопродукти придбані за договором №2187. Залишок невідвантажених нафтопродуктів в кількості 3931,03 тонни утворив заборгованість АТ "Укртатнафта" перед СП "Фобос" за вказаним договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (яісий діяв на час правовідносин) право власності у набувача майна виникає з моменту передачі речі.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що СП "Фобос" набуло права власності на частину куплених нафтопродуктів, які позивач йому фактично відвантажив.

Що стосується нафтопродуктів в кількості 3931,03 тонни, які, за висновками податкового органу залишились на зберіганні у АТ "Укртатнафта", судом встановлено, що дане твердження не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи.

Як вбачається з акту документальної перевірки, контролюючим органом висновок про наявність нестачі бензину А-76 належного СП "Фобос" ґрунтується на результатах співставлення даних бухгалтерського обліку та актів наявності нафтопродуктів без посилання на будь-які первинні документи.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, дослідження експертного висеновку з цього питання, судова колегія касаційної інстанції погоджується із рішенням суду про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо збільшення позивачу валового доходу за ІІІ квартал 2001р. на 1712,00тис.грн..

6. Стосовно правомірності застосування пільги по податку на прибуток в частині коштів, спрямованих на будівництво житла для військовослужбовців.

Згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кошти, спрямовані платником податку на будівництво та придбання житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно до законодавства України, за угодами укладеними до 01.07.1997р. про Інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, враховуються у зменшення податкового зобов’язання такого платника податку в сумі, що не перевищує розмір податкового зобов’язання, нарахованого протягом терміну завершення будівництва об’єктів житла, розпочатих до 01.07.1997р., за умови, якщо по таким угодам на 01.07.1997р. було понесено фактичні витрати. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998р. №568 (568-98-п) затверджено "Методологію визначення цін і процедури зменшення податкових зобов’язань платників податку на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням" (надалі – Методологія).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Управлінням будівництва та розквартирування Прикордонних військ України – замовником, будівельною фірмою "Центр ЛТД" - генпідрядником та позивачем – інвестором було укладено договір №77/14/12-27-271/5 від 06.03.1997р. "Про інвестування Державного Комітету по справам охорони державного кордону України грошових коштів на будівництво житла для військовослужбовців".

Умовами даного договору передбачено здійснення інвестування будівництва житлового будинку №19 з вбудованими приміщеннями в мікрорайоні №288 у м.Кременчук грошовими коштами, матеріальними ресурсами та незавершеним будівництвом по попереднім розрахункам в сумі 4510,17тис.грн..

Додатоковою угодою №14/12-1398/5 від 18.05.1998р. до цього договору сторонами було змінено обсяги інвестування на будівництво житлового будинку в розмірі 13090,3тис.грн..

Крім того, додатковою угодою №14/12-3071/5 від 17.11.1999р. сторонами було змінено предмет договору, а саме: для реалізації Програми забезпечення житлом військовослужбовців предметом договору є інвестування коштів в будівництво житлового будинку №19 в мікрорайоні №288 у м.Кременчук та будівництво інших об’єктів, внесених в установленому порядку в реєстр інвестиційних угод про інвестування будівництва житла військовослужбовців прикордонних військ України з встановленим обсягом інвестування відповідно 13090,3тис.грн. та 40000тис.грн..

Отже, загальна сума інвестицій за договором №77/14/12-271/5 становить 53090,3тис.грн..

В подальшому між Управлінням будівництва та розквартирування Прикордонних військ України Державного комітету по справах охорони державного кордону та позивачем було укладено додаткову угоду від 27.09.2001р. до договору №77/14/12-271/5 від 06.03.1997р., згідно умов якої АТ "Укртатнафта" на виконання п.п.1.1 та 1.2.1 основного договору зобов’язується передати замовнику, а той в свою чергу прийняти інвестицію у вигляді частини житлового будинку, за місцезнаходженням: м. Львів, вул. Люблінська, 4.

Сума інвестицій за даною додатковою угодою становить 2224,37тис.грн.. Документальним підтвердженням передачі інвестицій є акт приймання–передачі приміщення від 28.09.2001р.. Управлінням будівництва та розквартирування Державного комітету у справах державного кордону України згідно довідки за №202 підтверджено цільове використання інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей.

Згідно п.12 Методології, в окремих випадках можуть укладатися додаткові договори до інвестиційних угод, які були підписано в установленому порядку до 01.07.1997р., для визначення обсягів передачі замовникам інвестицій у вигляді готової будівельної продукції (квартир, частин будинків) або обсягів будівельномонтажних робіт, які виконанні раніше і передаються замовникам.

Вищенаведене дає підстави для підтвердження правомірності зменшення позивачем податкових зобов’язань по податку на прибуток у ІІІ та ІV кварталах 2001р. на суму інвестицій для будівництва житла військовослужбовцям у розмірі 2224,4 тис.грн..

Актом перевірки податковий орган стверджує, що АТ "Укртатнафта" неправомірно зменшило податкові зобов’язання по податку на прибуток на суму коштів, перерахованих на виконання умов додаткової угоди від 14.12.1999р. №19/674 "Про інвестування будівництва (придбання) житла для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України" до договору від 07.05.1997р. №10/1.

Підставою для такого висновку податковий орган вважає невідповідність збільшення суми інвестицій в грудні 1999р. вимогам п.1 ст.5 розділу 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) .

Як було встановлено судами при розгляді даного питання до основного договору від 07.05.1997р. була укладена додаткова угода №65 від 17.12.2001р., згідно якої з метою виконання умов договору і неспроможністю першого інвестора завершити свої зобов’язання був залучений новий інвестор – АТ "Укртатнафта". Вказані дії відповідають вимогам пункту 10 Методології, відповідно до якого у разі, якщо інвестор не виконує зобов’язань за інвестиційними угодами (договорами), замовник може залучити нових інвесторів.

Саме на виконання додаткової угоди №65 від 17.12.2001р. до договору №10/1 від 07.05.1997р. та згідно з листом МВС України №39/2-851 від 26.12.2001р. АТ "Укртатнафта" перерахувало 3000000,00грн. платіжним дорученням №5360 від 27.12.2001р..

В свою чергу, МВС України (Замовник) видало АТ "Укртатнафта" (Інвестор) Довідку №231 за грудень 2001р., якою документально підтвердило отримання інвестицій у повному обсязі та їх цільове використання відповідно до умов договору.

Відповідно до положень пункту 12 Методології, податкові зобов’язання інвесторів щодо податку на прибуток підприємств зменшуються на суму інвестицій, внесених (переданих) у вигляді коштів, векселів та активів за інвестиційними угодами, але не пізніше ніж до 01 січня 2002 року.

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правомірності зменшення позивачем у ІV кварталі 2001р. на суму інвестицій для будівництва житла військовослужбовцям в розмірі 3000000,00грн..

Крім того, матеріали справи містять лист Державної податкової адміністрації України від 06.06.2001р. вих.№3824/6/15-0116 яким позивачу на його запит було роз’яснено, що частина будівлі гуртожитку, що перебуває на балансі інвестора - АТ "Укртатнафта" та є матеріальними активами підприємства при передачі в межах суми інвестицій за інвестиційною угодою для будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей відповідає вимогам п.22.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (а.с.111 т.ІІІ).

Згідно п.п.4.4.2 "д" не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

7. Стосовно нарахування акцизного збору по нафтопродуктах, виготовлених з давальницької сировини.

Актом перевірки податковий орган зазначає, що АТ "Укртатнафта", яке має статус платника акцизного збору, відвантажуючи нафтопродукти контрагентам фірмі "Юнікс" ДП СВІП АТ "Фірма Фіаніт", ТОВ "Прана", ДП "Студія Лева-ЕН" СПУКП "Студія Лева", ТОВ "Прип’ять 2000", ДП СВІП АТ "Фірма Фіаніт" "Фірма Фіаніт-Альфа" за період з 01.07.2001р. по 30.06.2002р. неправомірно задекларувало неоподатковані обороти з реалізації (передачі) підакцизних нафтопродуктів виготовлених з давальницької сировини підприємств з іноземними інвестиціями. Крім того, контролюючий орган зазначає, що відвантаження нафтопродуктів потребує сплати акцизного збору після 25.04.2001р. – з набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (18-92) . Вказані висновки зумовили донарахування позивачу акцизного збору в розмірі 208491,1тис.грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 104245,6тис.грн..

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з липня 2001р. по січень 2002р. АТ "Укртатнафта" відвантажувало нафтопродукти, виготовлені за договорами з підприємствами з іноземними інвестиціями без сплати акцизного збору на підставі відповідних рішень господарського суду Полтавської області якими позивача було зобов’язано відвантажити нафтопродукти вказаним підприємствам без перерахування ними акцизного збору на рахунок позивача, як це передбачено Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" (18-92) . Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) передбачено, що на території України до суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів, встановлених законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій (ст.1). Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об’єкт (результати) спільної діяльності за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню приємств, створених без участі іноземних інвестицій (ст.2), що цей закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.1992р. (2198-12) , Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" №55-93 від 20.05.1993р. (55-93) та Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996р. (93/96-ВР) (ст.5) дія яких скасована (ст.4), а судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесених на підставі законодавчих актів, зазначених у ст. 4 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому закону (ст.7 в редакції Закону від 20.12.2001р., що набула чинності з 01.09.2002р.).

Під час перегляду даної справи Верховним Судом України постановою від 19.04.2005р., якою справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції, зазначено, що до набуття чинності внесених змін у ст. 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", тобто з 01.07.2001р. по 09.01.2002р. у податкового органу не було підстав для нарахування позивачу акцизного збору по нафтопродуктах, виготовлених з давальницької сировини.

Під час повторного перегляду справи судом першої та апеляційної інстанцій було ретельно досліджено договори укладені позивачем із підприємствами з іноземними інвестиціями, зазначеними в акті перевірки, однак, контролюючим органом не було виконано вимогу суду щодо надання розрахунку нарахування акцизного збору та штрафних санкцій за здійснення АТ "Укртатнафта" господарської діяльності без сплати акцизного збору з 01.09.2002р..

Крім того, за фактом умисного ухилення від сплати акцизного збору на підставі та за результатами документальної перевірки позивача Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області №23-226/5КК від 28.02.2003р. за період період з 01.07.2001р. по 30.06.2002р. було порушено кримінальну справу №03318027 відносно службових осіб АТ "Укртатнафта" за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 366 КК України.

В ході проведення досудового слідства встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки №23-226/5КК від 28.02.2003р. щодо заниження в зазначений період службовими особами АТ "Укртатнафта" акцизного збору на загальну суму 208491,1тис.грн. є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження. Вказані обставини підтверджено висновками судово-бухгалтерської експертизи №6262 від 19.02.2004р. проведеної в межах кримінальної справи Київським НДІСЕ. На підставі вказаних висновків та п.2ст. 6 КПК України кримінальну справу №03318027 закрито постановою від 29.05.2004р..

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що твердження акту перевірки в частині нарахування акцизного збору та штрафних санкцій при відвантаженні та передачі нафтопродуктів, вироблених з сировини замовників (підприємств з іноземними інвестиціями) є безпідставними та документально не підтвердженими.

8. Стосовно нарахування пені за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між АТ "Укртатнафта" та Компанією "SEAGROUP INTERNATIONAL INC" було укладено контракт №14/12-2746/14 від 01.11.1999р. щодо купівлі-продажу нафтової сировини, з наступною поставкою її на протязі 1999 – 2003 років.

Взяті на себе зобов’язання згідно умов вищевказаного контракту нерезидентом виконано не було.

За результатами звернення позивача до Міжнародного комерційного арбітражного суду (надалі МКАС) при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 3747029,68 доларів США з нерезидента – компанії "SEAGROUP INTERNATIONAL INC" (США, штат Вашингтон) вказаною судовою інстанцією 14.01.2002р. по суті прийнято рішення, яким визнані обгрунтованими позовні вимоги АТ "Укртатнафта". Однак, у зв’язку з погашенням заборгованості відповідачем у процесі арбітражного розгляду після подання позову, МКАС припинив провадження по справі щодо вимог в частині погашеного боргу. Арбітражні витрати покладено на сторону, проти якої було прийнято рішення - на Компанію "SEAGROUP INTERNATIONAL INC".

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками, яких дійшли суди попередніх інстанцій щодо безпідставного нарахування АТ "Укртатнафта" пені за порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №14/12-2746/14 від 01.11.1999р. в розмірі 3811,2тис.грн..

Нарахування пені за порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №13-220 від 21.05.1998 року, № 1328 06.1999 року з ВАТ "Татнефть" в розмірі 58,9тис.грн. не є предметом касаційного оскарження, оскільки в цій частині позовні вимоги не були задоволені.

9. Стосовно застосування до позивача штрафу на суму 1360,00грн. за несвоєчасне подання, приховування або перекручування звітності про валютні операції.

За наслідками документальної перевірки відповідачем зроблено висновок, що АТ "Укртатнафта" безпідставно не було задекларовано прострочення дебіторської заборгованості по контрактам №13-385 від 28.06.1999р. та №13-220 від 21.05.1998р. укладеним позивачем з ВАТ "Татнефть" в сумах 8985,00дол. США та 1963,54дол.США.

Передача нафти здійснювалася на станції Нікольська (Росія) і оформлялася Актами приймання-передачі. Державне акціонерне товариство "Придніпровські магістральні нафтопроводи" на підставі договору №38/з від 19.01.1999р. надає АТ "Укртатнафта" послуги по транспортуванню нафти.

Відповідно до Довідки ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи" "Щодо природного убутку нафти при її транспортуванні маршрутом Нікольське-Кременчук" було зафіксовано убуток нафти при її транспортуванні в межах природних норм.

На виконання умов договору №38-з від 19.01.1999р., ДАТ "Придніпровські магістральні нафтопроводи" надало АТ "Укртатнафта" акти прийому-передачі нафти, по яких проведено розрахунок норм природного убутку нафти в межах норм за договорами поставки від ВАТ "Татнефть". Під час транспортування нафтової сировини трубопроводом відбулися природні втрати в межах нормативно визначених втрат для транспортування даного виду сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області до позивача на підставі Указу Президента України від 27.06.1999р. №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" (734/99) було застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1360,00грн..

Відповідно до ст. 2 вищезазначеного Указу передбачено, що у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції – штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов’язковою реєстрацією зазначених договорів.

Відповідно до п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. обов’язковому декларуванню підлягають майно та валютні цінності, які належать резиденту за межами України.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій актом перевірки не наведено яке саме порушення було допущено позивачем, а також в акті перевірки відсутнє посилання та обґрунтування, які б свідчили про те, що на неодержану позивачем по контракту №13-385 від 28.06.1999р. сиру нафту до позивача перейшло право власності, і позивач володіє цією нафтою за межами України.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірного застосування до позивача штрафної санкції в сумі 1360,00грн..

10. Нарахування контролюючим органом до сплати АТ "Укртатнафта" податку на землю не є предметом оскарження в суді касаційної інстанції, оскільки позовні вимоги в цій частині не задоволені судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.